Про нас

Поки ще передчасно прогнозувати результат кризи в Україні, але вже можна оцінити ставки в цій кризі, визначити тих, хто спочатку програв і хто виграв... Ставки величезні й виходять далеко за межі питання про демократію в самій Україні. Хоч Україна страждає від корупції та зловживань владою... проте ця країна двічі провела дійсно вільні президентські вибори... Демократична Україна не стала б антиросійською, але вона неминуче стала б чинити сильний тиск на користь пожвавлення демократії в Росії.... Уже очевидно, що Віктор Янукович, якого особисто підтримує пан Путін, програв... У дечому президент Леонід Кучма, який іде, також є частковим переможцем, бо зараз його вважають необхідним джерелом політичної спадкоємності й можливим спонсором заплутаного компромісу...

Як хтось вдало висловився, 1991 року Україна отримала незалежність; нині ж вона її заслужила. Демонстранти в Києві скандують: «Схід і Захід — разом». Вони не бажають конфлікту зі східними регіонами країни. Подібний революційний порив зупинити дуже важко, особливо коли він виливається виключно в мирні форми боротьби... Існує небезпека, що процес затягнеться настільки, що люди просто втомляться, або ж матеріальна ціна від зриву виробництва зросте до неприйнятного рівня... Виникає чудовий шанс провести політичні реформи, обмеживши владу президента, і в найближчому майбутньому організувати парламентські вибори за пропорційною системою. Політичні партії потрібно укріпити, і тоді олігархів вдасться приструнити без особливої боротьби. Необхідно також розширити повноваження регіональної й муніципальної влади, але тільки на основі демократичних виборів цих органів.

Після розпаду радянської імперії багато росіян ставилися до незалежності України як до тимчасового непорозуміння... Путін також розглядає Україну як частину російської імперії. Він і з цієї причини вважає само собою зрозумілим втручання в передвиборну боротьбу в сусідній державі. І якщо тепер він змусив себе погодитися з вимогою проведення повторних виборів, то це можна вважати проривом. Слово російського президента має вагу на Україні. Обстановка для нових виборів сприятлива. Але чи дозволять вони досягнути бажаної мети, а саме, чесного результату?..

Рішення, яке має об’єднати Україну,— це призначення нових виборів, які треба організувати якомога швидше і з якнайбільшою прозорістю... Зараз нові вибори здаються майже неминучими, і головним досягненням армії мешканців київських наметових містечок стало те, що вони зуміли підбадьорити обережних і переконати впливових, щоб ті виступили на підтримку вимог опозиції, і пояснити, для чого. Не менш важливо й те, що російський президент Володимир Путін надіслав сигнал, що не заперечуватиме призначення перевиборів. Якщо це станеться, необхідно, щоб він посприяв тому, щоб зробити ці вибори вільними, чесними й вирішальними.

І влада, і опозиція розуміють, що логіка поведінки понад мільйона людей, які влаштувалися в центрі Києва, диктується не закликами лідерів. Ситуація на вулиці вийшла з-під контролю і, залишаючись у рамках мирної акції протесту, розвивається за логікою революційного самоврядування. Навіть якщо Ющенко попросить повернутися додому людей, які понад тиждень на морозі відстоювали своє право на вільний вибір, вони не послухаються. Швидше за все вони не сприймуть і судовий вердикт, якщо він не збігатиметься з уявленнями мітингуючих про справедливість. Уже сьогодні очевидно, що учасники акції протесту, які пов’язують свої надії з Ющенком, не погодяться на повторне проведення виборів, в яких їхній лідер не зможе взяти участь. Якщо таке рішення прийме вища судова інстанція країни, влада буде змушена піти на розгін демонстрантів, що неминуче призведе до кровопролиття...

Після виборів, результати яких жорстко оспорюють, Україна опинилася на небезпечному роздоріжжі. В єдиному пориві, що нагадує «революцію троянд» у Грузії восени минулого року, десятки тисяч українців вийшли на вулиці на знак протесту проти результатів виборів... Але Україна — це не Грузія, попри те, що обидві були в минулому радянськими республіками. Надія української опозиції на те, що хвиля демократичних емоцій змете підтасовані результати голосування, навряд чи справдиться, і сьогодні головне завдання України — уникнути кровопролиття. Принципова відмінність київських демонстрацій від грузинських у тому, що не всі їх учасники співають одні й ті самі пісні... У Грузії «революцію троянд» з різною мірою ентузіазму вітали майже всі. В Україні, незалежно від кінцевого результату багато людей будуть розсерджені... Перевірка України на міцність триває,— і в досить небезпечному режимі...