Про нас

«Президентські вибори в Україні є у 2004 році найважливішою політичною подією для Росії». Про це ще до переобрання Володимира Путіна говорив політолог Сергій Марков. Починаючи з суботи, в Києві триває офіційна боротьба за спадщину Леоніда Кучми... Фаворитом режиму є Віктор Янукович, який два роки тому став прем’єр-міністром. За ним більшість у парламенті, а також голови 25-ти найбільших міст. Його найсильніший суперник — Віктор Ющенко, колишній прем’єр і лідер опозиційного блоку партій «Наша Україна»... Він ще може виявитися у виграші, оскільки Путін поки що не визначився з підтримкою кандидата на українських виборах. У Кремлі, як кажуть, розмірковують навіть над тим, щоб умовити Кучму піти на черговий президентський термін. Це могло б тривати, допоки не підшукають нового «наслідного принца», який би задоволняв Москву.

...Всупереч розхожій думці про силу адмінресурсу, мало хто з майбутніх учасників президентських перегонів в Україні потенційно готовий зробити ставку на діючого прем’єр-міністра Віктора Януковича. У загальній метушні з висуненням кандидатів навіть у таборі безумовних прихильників Януковича з’явилися сумніви в тому, що Леонід Кучма сприймає прем’єра як свого наступника (ті самі джерела пояснюють, що президент не цілком довіряє не стільки самому Януковичу, скільки його донецькому оточенню). Це означає, що, по-перше, шанси Януковича на перемогу у виборах різко знижуються. А по-друге, найближчим часом слід чекати заяв про участь у виборах справжнього кандидата в наступники, здатного скласти реальну конкуренцію Віктору Ющенку... Симоненко та Мороз, за даними з їхнього оточення, ведуть переговори про узгодження єдиної кандидатури або підтримку того самого невідомого поки що наступника Кучми, який нібито з’явиться пізніше завдяки старанням російських політтехнологів.

...Експерти зазначають, що російський капітал дедалі активніше приходить в Україну, як правило, створюючи спільні підприємства з українськими бізнесменами в тих галузях, де є сильними позиції місцевих лобістських груп (наприклад, у металургії), і працюючи самостійно там, де вистачає власних ресурсів впливу (нафтопереробка). З іншого боку, спільні міждержавні проекти на офіційному рівні (Зона вільної торгівлі, не кажучи вже про створення Єдиного економічного простору або валютного союзу) — насилу реалізовуються. І, очевидно, це саме той випадок, коли взаємовигідний інтерес українського й російського бізнесу виступатиме своєрідним локомотивом процесів інтеграції...