Про нас

Політичні заворушення в Україні мають підстави: йдеться про визначення стратегічного курсу, про вибір між Сходом і Заходом. Країна в цьому питанні залишається розколотою: лінія розколу проходить між Західною Україною, яка виступає за орієнтацію на Європу, і проросійськи орієнтованими Центральною та Східною Україною. Останні опитування свідчать, що половина населення виступає за вступ до ЄС, у той час як інша половина — за тіснішу співпрацю з Росією. За вступ до НАТО виступають, згідно з опитуванням, проведеним у грудні минулого року, 11% населення, 12% підтримують військовий союз із Росією. Водночас 63% опитаних висловилися за нейтралітет України. Лунають застереження, що нинішні хазяї України дедалі впевненіше ведуть країну в кільватері Москви. Це, вважають аналітики, тим небезпечніше, адже в Росії Путіна, де після виборів до Думи несподівано сильні позиції зайняли популісти правого спрямування, ультранаціоналісти та прихильники великодержавності, можуть знову запанувати імперські тенденції...

Президент Леонід Кучма змінив голів трьох ключових українських економічних міністерств. Нові міністри — люди правлячих країною олігархів. Новим міністром економіки та європейської інтеграції став Микола Деркач, який працював послом України в Литві. Він змінив на цьому посту Валерія Хорошковського, який подав у відставку, протестуючи проти політики уряду. В Києві цей бунт вважають показним і вважають, що Хорошковський може стати єдиним кандидатом від оточення Кучми на президентських виборах восени цього року.

... Ситуація в Україні схожа на ситуацію в Росії на початку 1999 року, коли Єльцин уже не міг обиратися на новий термін, а наступника йому так і не вибрали. Однак якщо в Росії в результаті зробили ставку на швидке розкручування наступника, то в Україні, швидше за все, підуть іншим шляхом, ініціювавши конституційну реформу. Рішення Конституційного Суду швидше стане певним політичним чинником, що працює проти опозиції та на її ослаблення. Водночас не можна не зауважити, що більшість населення України виступає за збереження принципу всенародних виборів президента — це грає на руку опозиції... Успіх реалізації «проекту» забезпечений, насамперед, за рахунок підтримки з боку комуністів, також зацікавлених у посиленні парламенту, в якому в них традиційно сильні позиції. Опозиція опинилася у вельми складному становищі: ціна президентства різко девальвована, а присутність у парламенті навряд чи буде домінуючою. Одночасно й сама правляча еліта виявляється у підвішеному стані: знизивши шанси опозиції керувати державою, вона не створила для себе прийнятних умов для збереження у влади: невідомо, як поведеться пропрезидентська більшість після залишення Леонідом Кучмою поста президента. Та й населення країни не схильне схвалювати «верхівкові» політичні комбінації.