Про нас

Зрозуміло, що процес розпаду СНД триває. Відсутність перших осіб чотирьох республік Середньої Азії означає, що вони націлені на більш самостійну політику й у Москви немає вагомих козирів для підведення їх під руку Кремля. Об’єктивно Росія перестає бути для них центром тяжіння. Зараз ці країни мають можливість прямо спілкуватися з джерелами технологій, освіти, техніки, оборонних технологій. Що і продемонстрував президент Узбекистану Іслам Каримов, який поїхав замість Києва до Іспанії. СНД розпадається як єдина структура. Росія, тверезо оцінюючи свої можливості, переходить до стратегії двосторонніх відносин. Саме тому пост лідера загалом недієздатного органу легко було віддано Леоніду Кучмі, який розуміє, що це річ статусна, але не функціональна.

Дмитро ОРЄШКІН, керівник аналітичної групи «Меркатор» Інституту географії РАН, «Независимая газета», 31 січня 2003

Батьки-засновники мислили для СНД роль «проміжного економічного утворення» з метою співпраці колишніх радянських республік, пов’язаних між собою економічно. Це утворення знайшло підтримку на Заході, де побоювалися економічної катастрофи у країнах колишнього Радянського Союзу. До певної міри на цю ідею спирається концепція «нового сусідства» ЄС, що розширяється на схід і південний схід. Україна відповідно до цієї концепції повинна отримати особливий статус, але, як вважає президент Єврокомісії Проді, її членство в ЄС навіть не підлягає обговоренню. Однак політичне керівництво і парламент України прагнуть в ЄС і НАТО. Протягом багатьох років ця країна пов’язана з ЄС угодою про партнерство. Вибір Кучми головою Ради СНД, на перший погляд, суперечить цим намірам, він, як здається, означає поворот країни на схід. Те, що Кучма вплутався у скандальні історії, стало причиною внутрішньополітичних чвар, які шкодять країні і ведуть її до міжнародної ізоляції. В Україні поширюються чутки, що, можливо, ще цього року відбудуться дострокові президентські вибори і що Москва вже підбирає відповідного кандидата. У цьому випадку вибір Кучми головою Ради СНД необов’язково розглядати як символ повороту української політики у бік Сходу. Можливо, йдеться лише про те, щоб вивести Кучму з гри. Українські політики і деякі засоби масової інформації, зокрема державні, днями вітали стратегічний документ, адресований Польщею Брюссельській комісії, в якому Варшава вже не вперше виступає за те, щоб не закривати перед Україною дверей до ЄС. Щоправда, міністр закордонних справ Польщі Цимошевич незадовго до цього заявив у парламенті, що Україна зобов’язана заплатити свій вступний внесок, іншими словами — провести реформи. Детальніше про наміри Росії й України можна буде говорити тільки тоді, коли стане зрозуміло, хто претендує на місце наступника Кучми.