Про нас
Валерій Лобановський понад чверть століття був одним із найвпливовіших і новаторських футбольних тренерів у світі. Хоч Лобановський міг здаватися авторитарною фігурою в «Динамо» (Київ) — де він працював як до, так і після розпаду СРСР, — він заперечував таке припущення, наполягаючи, що футбол розвивався до точки, де нікому не під силу охопити всі його аспекти поодинці. Лобановський вважав, що психологія гри така ж важлива, як і фізичний її бік. «Я не тільки говорю про спортивний аспект речей, — заявляв він. — Мене рівною мірою надихають і наукові теорії, які дають можливість планувати тренування, або філософські ідеї, які дозволяють організувати команду, за яку я відповідальний. Кожен керівник говорить, що найважче — брати на себе лідерство. Вони праві, але чи відомо їм, що читання філософських творів може у цьому допомогти?». Як говорив Лобановський, «мені здається, що час абсолютної влади й авторитарних рішень минув, і я знаю, що діючи на цій підставі, я можу переглядати свої ідеї».
Як показала робота попереднього українського парламенту, у Верховній Раді немає твердих величин. Протягом останніх чотирьох років на Інтернет-сторінці парламенту було зареєстровано 400 випадків переходу депутатів з однієї фракції до іншої, від чого особливо страждала тогочасна «партія влади» — Народно-демократична партія на чолі з колишнім прем’єр-міністром Пустовойтенком. Таку ж долю в цей час пророчать спостерігачі «Єдиній Україні», не в останню чергу через велику кількість незалежних членів фракції, які часто пов’язані чековою книжкою, а не партійним квитком. Небезпека розколу загрожує і блоку Ющенка. Між «Конгресом українських націоналістів» і партією центру «Солідарність» на чолі з великим підприємцем Порошенком — глибока прірва. Заява блоку Ющенка, комуністів, соціалістів і блоку Юлії Тимошенко з обвинуваченнями проурядового блоку у фальсифікації результатів виборів навряд чи може бути першим актом у об’єднанні опозиції. У цей час немає відповіді на запитання, яким чином, наприклад, можна було б подолати прірву між комуністами та орієнтованим на реформи блоком Ющенка. Замість постійної більшості у парламенті з’являтимуться різні коаліції. І відбуватиметься це не на основі програмних установок, а лише через необхідність вирішення окремих питань.
Звичайна кубинська сцена: діти граються на пляжі. Але це світлошкірі діти з блакитними очима, у деяких із них світле волосся, в інших волосся немає взагалі. У багатьох на шкірі дивні білі плями. Це діти Чорнобиля, яких Куба лікує з 1990 року. Гавана давно пишається своєю системою охорони здоров’я, яку називають однією з кращих у світі, і благородно запропонувала допомогти жертвам катастрофи на атомній станції. Майже 20 тисяч пацієнтів-чорнобильців побували тут на лікуванні, більшість із них — діти. У перші роки існування програми приїжджали пацієнти з кількох колишніх радянських республік, але в останнє десятиріччя тільки Україна продовжує відправляти своїх дітей лікуватися на Кубу. Кубинські лікарі використовують традиційні методи лікування серйозних захворювань, але також розробили інноваційну методику, що застосовує препарати, виготовлені з людської плаценти. Ці медикаменти ефективні для лікування захворювань шкіри і волосся. «Це дуже вдячна робота, — говорить Карлос Охеда, керуючий медичним комплексом Тарара, де лікують дітей, хворих на діабет і астму, а також чорнобильців. — Сім років тому до нас приїхав хлопчик, якого українські лікарі вважали приреченим. Він досі живий».
