Про несподіванки на виборах у Швеції

Досить несподіваними виявились результати парламентських виборів у Швеції, які відбулися минулої неділі. Перш за все, йдеться про результати антиіммігрантської ультраправої популістської партії «Шведські демократи». Всі опитування напередодні виборів ба навіть екзит-поли давали цій політичній силі друге місце в законодавчому органі країни з 20% голосів виборців.

І справді, підтримка «Шведських демократів» зросла після попередніх парламентських виборів 2014 року з 12,8% до 17,6%. Тому ця політична сила отримала найбільше зростання на цих виборах, здобувши третє місце.

РЕФЕРЕНДУМ ПРО ДЕРЖАВУ ЗАГАЛЬНОГО ДОБРОБУТУ

Іншою несподіванкою став результат правлячої Соціал-демократичної партії на чолі з прем’єр-міністром Стефаном Льовенем, яка отримала найбільшу кількість голосів — 28,4%. Однак це найгірший результат за останні більш ніж сто років для соціал-демократів. До речі, лідер соціал-демократів назвав ці вибори референдумом про державу загального добробуту, а також у межах передвиборчої кампанії закликав підвищити податки для «дуже багатих» людей у країні.

На другому місці розташувалася правоцентристська Помірна коаліційна партія, яка здобула 19,8%, а опитування й екзит-поли давали їй 17% і відповідно третє місце.

Таким чином, зараз склалась ситуація, коли жодна політична сила, яка брала участь у виборах, не одержала більшості для формування уряду. Зокрема, правлячий лівоцентристський блок із трьох партій: Соціал-демократичної, Зеленої та Лівої партій отримав 40,6% голосів, випереджаючи лише на 0,3% правоцентристський альянс чотирьох партій: Поміркованої, Центристської, ліберальної та християнської партій (разом набрали 40,3%).

ПРАВОЦЕНТРИСТИ Й ЛІВОЦЕНТРИСТИ ВИКЛЮЧАЮТЬ «ПАКТ З ДИЯВОЛОМ»

Глава шведського уряду Стефан Льовен заявив, що продовжить виконувати обов’язки прем’єр-міністра і запросив опозицію «домовлятися і кооперуватися задля того, аби Швеція з відповідальністю рухалася вперед».

Слід зазначити, що обидва блоки — лівоцентристський і правоцентристський — заявили, що не укладатимуть будь-якого союзу зі «Шведськими демократами», назвавши це пактом з дияволом.

Тим часом лідер «Шведських демократів» Джиммі Акессон заявив, що його політична сила збільшить кількість місць у парламенті й отримає більший вплив на те, що відбуватиметься у Швеції упродовж наступних тижнів, місяців та років.

Під час голосування в неділю прем’єр-міністр Стефан Льовен назвав партію «Шведські демократи» расистською. Раніше на передвиборчих мітингах наголошував, що ця «неонацистська партія, яка робить ставку на одну проблему, не поважає ні відмінностей між людьми, ні шведських демократичних інституцій».

Зі свого боку лідер «Шведських демократів» Джиммі Акессон заявив, що «Швеція є екстремальною країною в багатьох проявах, і не меншою мірою в тому, коли йдеться про імміграцію». Він при цьому додав, що його план з обмеження кількості мігрантів розглядатиметься як «нормальна політика в усій Європі».

ХТО ТАКІ «ШВЕДСЬКІ ДЕМОКРАТИ»?

Партія «Шведські демократи» роками була пов’язана з неонацистськими та іншими крайньоправими групами і лише 2010 року потрапила до парламенту. Вона працювала над тим, що здійснити ребрендинг, змінивши свій логотип з палаючого факела (подібного до того, що використовується у Великобританії ультраправим Національним фронтом) на синьо-жовту ромашку в кольорах шведського прапора.

Традиційно ця партія апелює до чоловіків-робітників і прагне залучити більше жінок та виборців з більш високими доходами. Акессон, який став лідером «Шведських демократів» 2005 року, стверджує, що в партії існує нульова толерантність до расизму, і кілька членів було виключено з лав політичної сили. Проте партія все ще була втягнута в різні расистські скандали. Один із муніципальних кандидатів поділився піснею у Facebook зі словами «Шведи є білими, і країна наша», як повідомляє таблоїд Aftonbladet.

КЛЮЧОВІ ТЕМИ НА ВИБОРАХ

Шведська економіка продовжує зростання, але багато виборців стурбовані тим, що житло, охорона здоров’я і служби соціального забезпечення зазнають тиску від хвилі імміграції, що виникла під час кризи біженців 2015 року.

Того року у Швеції було зареєстровано рекордну кількість шукачів притулку — 163 тис., що є найбільшим показником на душу населення в ЄС.

З тих пір тон шведських традиційних партій став жорсткішим, щоб відобразити стурбованість щодо інтеграції біженців. Багато виборців також стурбовані зростанням насильства. «Шведські демократи» пов’язують збільшення вбивств із застосуванням вогнепальної зброї зі зростанням імміграції, хоча офіційні дані показують, що такого зв’язку немає.

«Шведські демократи» також хочуть вийти з ЄС і запропонували референдум про вихід — «Swexit». Однак потужні центристські партії гуртом виступають проти такого голосування, тому навряд чи це станеться.

Інша тема після імміграції, яка хвилює більшість шведів, — це кліматичні зміни, особливо після тривалого спекотного літа й декількох лісних пожеж.

ВИСНОВКИ

Добре, що основні політичні сили, зокрема лівоцентристський і правоцентристський альянси, виключили створення урядової коаліції з ультраправими популістами. Однак результати виборів істотно змінили розклад сил у законодавчому органі країни, який налічує 349 місць. І це, на думку експертів, значно ускладнить переговорний процес зі створення уряду.

Вибори у Швеції підтвердили тенденцію, яка розвивається в інших країнах ЄС, а саме: продемонстрували зростання підтримки антиіммігрантських партій. Наприклад, Данська народна партія здобула 21% голосів на виборах 2015 року, а крайньоправа Альтернатива для Німеччини здобула 12,6% 2017-го.

Колишній прем’єр-міністр Швеції Карл Більдт так прокоментував у «Твіттері» результати виборів: «Швеція, як будь-яка інша європейська країна, має роздріблений політичний ландшафт. Екстремісти діють ефектніше, в тому числі ультрапопулістська партія. Процес формування уряду буде ускладнено». В інтерв’ю CNN він заявив, що ліками проти таких популістських настроїв може стати надія, яку пропонуватимуть політики виборцям, котрі вважають, що ситуація в країні погіршується.

Тим часом колишній прем’єр-міністр Фінляндії Александер Стубб вважає, що «результати виборів у Швеції відповідають закономірності, яка спостерігається останнім часом у західних демократіях: незрозумілий результат, складні коаліції і занепад основних партій. Як після дощу буває веселка: демократії мають здатність рано чи пізно виплутуватись із складної ситуації».

Залишається сподіватись, що в західних демократіях задаватимуть тон лише політики, які пропонуватимуть не лише надію, а й способи розв'язання проблем, і надаватимуть виборцям беззаперечні аргументи, що популістська риторика, пошуки винних — чи то іммігранти, чи якісь меншини — в усіх проблемах ведуть країну у глухий кут.