Про політичний тролінг

Учора на дев’ятій щорічній прес-конференції російський президент Володимир Путін кілька разів повертався до теми, чому він пішов на поступки Україні, надавши Києву знижку на газ і кредит в $15 млрд. «Ми реально розуміємо, що є складності з платоспроможністю. Ми повинні діяти як близькі родичі і підтримати український народ в цій складній ситуації. Так навіщо ж добивати свого основного партнера?» — пояснив він своє рішення. І, крім того, російський президент повторив стару тезу, що Росія не проти асоціації України з ЄС. «День» попросив незалежного журналіста Семена НОВОПРУДСЬКОГО (Москва) прокоментувати аргументи російського президента щодо поступок Україні.

— Насправді, це вже достатньо сформульований політичний стиль, впевнено на «голубому оці» говорити одне, думати зовсім інше і чинити інакше. Це політичний тролінг, тому що очевидно, що тут Росія доклала максимум зусиль. Інша справа, можна засуджувати чи не засуджувати українське керівництво, що воно піддалося на це, щоб Угода про асоціацію з ЄС не була підписана. Очевидно, якби Україна не відмовилася від асоціації, Росія ніколи б не пішла на тимчасове зниження газу, ні на розміщення своїх валютних коштів в українських облігаціях. Зрозуміло, що це — пряма плата. Інша справа, чому так зробив сам Путін, який на прес-конференції сказав: якби Україна була незалежною країною, то їй треба було б платити за це. Все впирається в те, що Путін як і раніше не вважає Україну незалежною країною. Він не залишає Україні права приймати самостійні зовнішньополітичні рішення.

Коли Путін заговорив про те, що формула ціни зовсім така ж, як і для інших країн, то незрозуміло, на якій підставі багата Німеччина за тією ж формулою, якимось дивом, платить за газ менше, ніж Україна, хоча транспортувати газ до Німеччини далі. Зрозуміло, що це, очевидно, неправда. У будь-якому випадку, президент показує незмінність свого політичного стилю і те, що він не змінить свого ставлення до України як до країни, що не має, з його точки зору, права на прийняття самостійних внутрішньополітичних рішень.

Розмови про чесну кооперацію порушують завжди, коли так чи інакше Росія робить чергову спробу наблизити до себе політично Україну, «задушити в обіймах». Кооперація дійсно існує, вона могла б бути взаємовигідною, але я, як громадянин, не можу зрозуміти російської аргументації, чому Угода про асоціацію України з ЄС могла б зашкодити цій кооперації. Ніхто не заважає на взаємовигідній і рівноправній основі розвивати всі вище означені Путіним на цій прес-конференції спільні проекти в загальних галузях. Якщо це вигідно Росії та Україні — це не заважає.

Очевидно, що це — політичне прикриття ідеології, яка лежить у всіх діях російської влади по відношенню до України. Якщо українська влада погоджується підкорятися, то їй дають тимчасові преференції, причому без жодних гарантій того, що вони не можуть бути в будь-який момент забрані назад. В нинішніх угодах про газ було відкрито сказано, що це тимчасове рішення. Зрозуміло, якщо раптом Україна продовжить переговори про асоціацію і вони принесуть якийсь результат, то Москва може анулювати це рішення в односторонньому порядку. Це також стосується й розміщення грошей в облігаціях. З російської точки зору, це досить цікава ситуація. У Росії прямо заборонено розміщувати кошти Фонду національного добробуту в облігаціях з тим рейтингом, який має Україна. Зараз уряд ексренно готує постанову, яка дозволить це розміщення. Це до питання про те, наскільки ця допомога Україні щира. Путін порушує цим актом власне російські закони. Ясна річ, якби він дбав про економічний стан України, то нічого б не заважало йому це зробити півроку і рік тому.

ДО РЕЧІ

НЕПОСТАВЛЕНЕ ЗАПИТАННЯ

«Як поводитиметься Росія у разі провокації в Криму...»

Пілар БОНЕТ, шеф-кореспондент El Pais, безпосередньо була присутньою на прес-конференції російського президента:

— Що стосується пояснень Путіна щодо того, чому він пішов на поступки Україні, вони для мене нічого не додали і не відняли. Він нічого нового не сказав. Мені цікаві дві речі: як поводитиметься Росія у разі провокації в Криму, коли, приміром, група провокаторів нападає на військовослужбовців або об’єкти Чорноморського Флоту РФ, чи не буде те ж саме, що сталося з Абхазією і Південною Осетією. А інше питання: чи визнає Росія територіальну цілісність України і чи  може гарантувати, що ніколи не буде зазіхати на неї. Такі запитання не було поставлено, і відповідей на них ніхто не отримав. Я хотіла подати їх російському президентові, але у форматі нинішньої прес-конференції це було неможливо зробити. Лише тоді, може, буде зрозумілою логіка поведінки Росії.