Про «революцію парасольок» у Гонконгу

Десятки тисяч гонконгців п’ятий день поспіль виступають за те, щоб Китай послабив свій вплив на Гонконг. Головна вимога: Пекін має забезпечити суверенну демократію та надати людям право самим обирати голову Гонконгу на виборах у 2017 році.

Західні ЗМІ називають події в колишній британській колонії «революцією парасольок», оскільки люди захищаються таким чином від поліцейського газу. Акції не вщухали навіть учора — на 65 річницю заснування КНР. У демонстраціях беруть участь різні верстви населення: молодь, люди середнього і старшого віку, багаті та бідні. Повідомляється, що у сутичках із поліцією постраждало близько 30 гонконгців.

Західні лідери висловлюють занепокоєння ескалацією протестів у Гонконзі. Прем’єр-міністр Великобританії Девід Кемерон заявив, що в угоді, укладеній із Китаєм, також ідеться про важливість «надання гонконгцям демократичного майбутнього всередині двох систем». Але наразі поки що зарано говорити про якісь поступки з боку адміністрації КНР. Наразі Пекін назвав протести незаконними і підтримав адміністрацію Гонконгу. На думку колишнього генерального секретаря автономії Ансон Чан, Китай не готовий до демократично керованого Гонконгу, оскільки в Пекіні побоюються, що не зможуть його контролювати повністю.

Чи дійсно події в регіоні можна назвати революцією й як ці протести вплинуть на відносини цієї провінції, що приєдналася до Китаю у 1997 році,  з Пекіном? Про це ми запитали завідувача відділу зовнішньої політики Національного інституту стратегічних досліджень, китаєзнавця Андрія ГОНЧАРУКА:

— Ідеться про абсолютно інший світогляд — конфуціанський світ, у якому основоположними принципами є повага до старших, влади та держави. Порівнювати події, які зараз відбуваються в Гонконзі, з Майданом чи іншими проявами демократії в християнському світогляді не зовсім доречно. Там відбуваються дещо інші процеси. По-перше, всі жителі Гонконгу вітали своє возз’єднання з Піднебесною. Це не була радість від того, що вони тепер підкоряються Комуністичній партії Китаю, але це була радість, що викликана поверненням колонії до величі «Великого Китаю». Хоча Гонконг і був відносно вільною частиною капіталістичного світу, проте він був  колонією.

Минуло 15 років. За цей час виросло абсолютно нове покоління, в якого вже немає відчуття, що вони жили під владою англійців. Нинішнє покоління гонконгців — глобалізоване, занурене в Інтернет. Їм ближчі сьогоднішні реалії й вони хочуть мати такий самий ступінь свободи, як у Парижі, Лондоні або деінде. Однак на всі ці акції не треба реагувати як на події революційного характеру. Це — точка біфуркації, прояв невідповідності свого стану до своїх бажань, але не більше того. Я далекий від думки, що в Гонконзі будуть подібні акції до Таїланду — багатомісячні сутички із владою. Йдеться про зміну парадигми відносин, а не про революційні події.

Щодо розв’язання цього конфлікту. Буде знайдено компроміс. Варто згадати, що 25 років тому на площі Тяньаньмень студенти не виступали проти Комуністичної партії Китаю. Події на цій площі — виступ не проти комуністичної влади, а за інший вектор розвитку цієї партії. Це дуже важливо розуміти. Китайці дуже добре пам’ятають власну приказку: найгірше жити під час змін.