Про що говоритимуть президенти?

Глава президентської адміністрації Сергій Льовочкін анонсував цю поїздку ще на початку місяця. За його словами, Янукович відвідає з робочим візитом місто Вісла на запрошення президента Польщі Броніслава Коморовського, де також зустрінеться з лідером Словаччини Іваном Гашпаровичем. Президенти проведуть переговори у тристоронньому форматі.

Зі свого боку господар зустрічі Броніслав Коморовський, слова якого наводить його прес-служба, сказав: «Будемо говорити, намагаючись переконати українського гостя, аби він виконав цілу низку умов, які підтверджують бажання наближення України до західного світу та збільшують шанс підписання угоди про асоціацію вже на саміті лідерів ЄС та Східного партнерства у листопаді цього року».

Як повідомляється на сайті польського президента, лідери обговорять підготовку до саміту Україна — ЄС, який відбудеться наступного тижня, 25 лютого, в Брюсселі, а також готовність влади України виконати умови, які потрібні для підписання угоди про асоціацію з ЄС.

«День» звернувся до аналітика Інституту міжнародних відносин Варшавського університету Анджея ШЕПТИЦЬКОГО і попросив його прокоментувати, наскільки ефективними є зустрічі між Януковичем та Коморовським та чи впливають вони на дотримання Україною своїх обіцянок перед ЄС.

— Україна — сусід Польщі. А зі своїм безпосереднім сусідом завжди добре мати гарні відносини. Адже це, наприклад, питання кордону, контролю міграції, економічної співпраці та навіть історичної спадщини. Цим усім і пояснюється, чому Польща завжди зацікавлена у співпраці з Україною. Якщо взяти країни Південної Європи — Францію та Іспанію, то вони завжди зацікавлені у відносинах із країнами Північної Африки — демократичні вони чи авторитарні.

Вибори до Верховної Ради, які відбулися минулого року, мали деякі проблеми. Ми про це знаємо, як і про справу Тимошенко та проблему в одномандатних округах. Але з іншого боку, мені здається, що Янукович, у певному сенсі, намагається показати Західній Європі, що ці вибори були більш-менш демократичними. Мені здається, що є деякі результати від зустрічей між Януковичем та Коморовським.

Адже навіть це — дуже велика різниця з політикою Олександра Лукашенка, який дуже відкрито в 2010 році переслідував опозицію, й ви пам’ятаєте, які були протести в Мінську й як вони закінчилися. Лукашенко вже не зважає на те, що про нього думають Польща й Європейський Союз. І ми, як і ЄС, не маємо з ним багато контактів, і наші відносини дуже погані. З Україною ж інша ситуація. Ми намагаємося переконати українців, що деякі стандарти потрібно поважати. Мені здається, що Янукович у певному сенсі це відчуває. Може, він цього й не робить, але намагається показати, що він цим займається.

Щодо 19 вимог, які виголосив єврокомісар Штефан Фюле. Це дуже складна ситуація: як для України, так і для ЄС. Євросоюз намагається, з одного боку, переконати Київ у необхідності реалізації європейських вимог, з іншого — Брюссель хоче продовжувати співпрацю з Україною. Цього хоче й сама Україна, проте вона не дуже хоче виконувати ці вимоги. Це своєрідна гра —Україна «щось зробить», а ЄС говорить, що є «деякий прогрес», але ще є «деякі проблеми». Таким чином — два кроки вперед і один назад. Тож, і перша, і друга сторони зацікавлені у цій співпраці, от тільки не дуже знають, що робити зі своїм партнером. І в цьому є велика проблема.