ПРО: що стоїть на кону?
Найвищий моральний обов’язок уряду США — захищати американський народ від ядерного удару.
Коли президент Обама просив російського президента дати йому «простір» і обіцяв після листопадових виборів розглянути побоювання Росії щодо американської протиракетної оборони, він мав на думці перехід до без’ядерного світу як основну свою мету. Пояснюючи свої слова, президент сказав: «Я хочу скоротити наш ядерний арсенал, а одна з перешкод у цьому, — відсутність довіри і співпраці в питаннях про протиракетну оборону».
Схоже, президент готовий пожертвувати нашим потенціалом протиракетної оборони, аби Росія в обмін підтримала черговий етап скорочення ядерних озброєнь. Можливо, для цього йому доведеться проігнорувати чи обійти обіцянки, які він дав Конгресові 2010 року, аби домогтися підтримки нового Договору про обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО). Зокрема, президент тоді обіцяв, що він здійснить всі чотири заплановані фази розгортання американської системи протиракетної оборони в Європі і модернізує наземну систему перехоплення балістичних ракет на середній ділянці траєкторії, що захищає територію США.
Перспективи бути переобраним президент Обама може втратити, якщо поступки з цих систем відкрито обговорюватимуться до виборів.
Росіяни чітко дали зрозуміти, що у них викликають побоювання дальність і швидкість американських ракет-перехоплювачів, які планується розвернути в цьому десятилітті, а також американські плани розмістити ці ракети в Польщі, Румунії та на військових кораблях. Зокрема, росіяни невдоволені розробкою ракет SM-3 block IIB, які мають бути розгорнуті на початку наступного десятиліття. Ця ракета має стати єдиною американською системою протиракетної оборони театру військових дій, здатною перехоплювати міжконтинентальні іранські ракети, що робить її особливо важливою для захисту нашої батьківщини.
Росія також хоче відігравати значнішу роль в роботі систем протиракетної оборони НАТО і при цьому не хоче розширення і розвитку нашої існуючої системи національної протиракетної оборони — яку наш президент вже скоротив.
При цьому не можна сказати з упевненістю, чи підштовхнуть Росію поступки з протиракетної оборони зменшити її ядерний арсенал. На відміну від США, Росія продовжує зберігати потужний потенціал для виробництва ядерних боєголовок, і її стратегія національної безпеки передбачає посилення опертя на ядерні озброєння. Росія також модернізує свої МБР і балістичні ракети, що запускаються з підводних човнів.
Американському народові, який турбується про наш потенціал протиракетної оборони, слід також поцікавитися питанням про передумови ідеї президента скоротити наші ядерні озброєння до рівня, який помітно поступається зафіксованому в Договорі про СНО. Минулого місяця в Південній Кореї президент Обама заявив: «Ми можемо з упевненістю сказати, що маємо більше ядерної зброї, ніж нам потрібно».
Далеко не всі американські військові з ним у цьому згодні. У 2010 році на сенатських слуханнях за Договором про СНО генерал Кевін Чілтон, який очолював на той час стратегічне командування ВС США, заявив: «На мій погляд, наявний у нас нині арсенал — саме те, що потрібно, аби забезпечувати стримування».
Чи буде світ більш мирним і безпечним, якщо США матиме менше ядерних озброєнь? Стійка чи нестійка нинішня ядерна рівновага? Чи існують зараз стимул-реакції завдати першого удару в разі кризи? Чи існують обставини, що підштовхують нарощувати кількість ядерної зброї? Чи сумніваються наші союзники в надійності американської ядерної парасольки?
Відповідь на всі ці запитання одна — «ні». Проте значне зниження кількості розгорнутих озброєнь, до чого, мабуть, прагне президент, може породити нестабільність. Зменшення ядерних арсеналів Росії і США може змусити Китай та інші країни прагнути до паритету. Наші союзники, у свою чергу, втратять упевненість в американських ядерних гарантіях і отримають стимул-реакцію створювати власні ядерні арсенали.
Зменшення арсеналів до вкрай низького рівня може виявитися дестабілізаційним чинником у разі кризи, коли навіть мінімальний блеф здатен порушити рівновагу. Маленький ядерний арсенал зменшить нашу здатність швидко реагувати на нові загрози і стратегічні виклики. Я глибоко не впевнений у тому, що сподівані переваги додаткового скорочення, за яке виступає президент, переважують ці ризики.
Як зазначив президент, будь-який новий договір із контролю над озброєннями має пройти через сенат. Тим часом він так і не наполіг на фінансуванні в повному обсязі модернізації лабораторій з розробки ядерної зброї, хоча обіцяв це зробити, коли домагався ратифікації Договору про СНВ. Це ще одна причина, чому пропозиції в сенаті зустрінуть із великим скептицизмом.
Під час свого візиту до Південної Кореї президент Обама заявив, що, на його думку, оскільки ми — «єдина країна, яка колись застосовувала ядерну зброю», на нас лежить «моральний обов’язок» прагнути до ядерного роззброєння. При цьому насправді Сполучені Штати застосували дві ядерні бомби, аби завершити Другу світову війну, і тим самим виконали свій моральний обов’язок із врятування життів, можливо, цілого мільйона своїх солдатів.
Сьогодні найвищий моральний обов’язок федерального уряду — це захищати американський народ і допомагати гарантувати, що людство ніколи більше не воюватиме у згубних і руйнівних війнах, які точилися до появи ядерної зброї. Отже, саме моральний обов’язок вимагає від тих із нас, кому довірено гарантувати безпеку нашої країни, виступати за надійний потенціал ядерного стримування та ефективну протиракетну оборону.
