Приниження принцеси

У Центральній Азії загострилася проблема батьків і дітей у сенсі успадкування влади.

Кілька років тому в Казахстані активно утверджувала себе в якості наступника свого батька Нурсултана Назарбаєва його старша дочка Дарига. Її державна і політична кар’єра круто йшла в гору. Все змінилося в один момент. Чоловіка Дариги було звинувачено у фінансових махінаціях, її змусили з ним розлучитися і на якийсь період вона пішла в політичну тінь. Про претензії на пост президента з боку Дариги ніхто в Казахстані вже не згадує.

Тепер подібні події відбуваються в сусідньому Узбекистані.

Двом дочкам президента Іслама Карімова Гульнарі і Лолі було дозволено все, як справжнісіньким примхливим принцесам. Особливо відзначилася старша, Гульнара, яка встигла побувати політологом, дипломатом, бізнесвумен, благодійником, модельєром і співачкою, поміняти кілька державних посад. Як і з казахстанської принцесою Даригою, все змінилося дуже різко, практично в один момент.

Гульнара явно приміряла на себе роль майбутнього президента. Вона була відома не тільки в своїй країні, але також в Європі і США. Під псевдонімом Гугуша записувала альбоми пісень, які сама складала, влаштовувала виставки моди і займалася ще багато чим. При цьому вже досить давно за нею тягнувся слід корупційних дій та інших проблем із законом у ряді європейських країн. У Латвії, Швейцарії і Франції почалися розслідування фінансових махінацій і блокування закордонних рахунків. У Москві заарештовано розкішну квартиру, яка належить їй.

У Центральній Азії опозиційні сайти наповнено описом деталей сварки Гульнари зі своїм батьком. Начебто Іслам Карімов у пориві гніву побив старшу дочку, влаштував прочухана своїм підлеглим за відсутність інформації про її дії тощо.

В узбецькі ЗМІ спущено інструкцію фотографії Гульнари не друкувати, про неї не згадувати. Про те, що відбувається в сім’ї президента тим більш відкрито не говорять, хоча всі про це знають. Редакція звернулася на радіостанцію Oriat FM в Ташкенті з проханням прокоментувати події, але прийшла вельми характерна відповідь: «Сімейні розбірки нас не цікавлять». Попросили порекомендувати узбецького політолога або експерта. Відповідь була приблизно такою ж: «Я з такими людьми не спілкуюся, тому що уявлення не маю хто про що може говорити... Я далекий від цієї теми і в цьому плані — не помічник». Відповідаючи на аналогічне прохання, головний редактор сайту «Фергана.Ру», який з Москви висвітлює події в країнах Центральної Азії, Данило Кислов зауважив, що «узбецький політолог», який міг би це коментувати, — поняття відсутнє». Зауважимо, що у випадку Дариги Назарбаєвої відповідні коментарі в Астані отримати не складало труднощів.

Близько двох десятків чиновників і бізнесменів, близьких до Гульнари, зокрема й племінника дружини президента Карімова Акбаралі Абдуллаєва, було заарештовано. Дочка президента у своєму акаунті в twitter’і, де у неї більше 40 тис. читачів, звинувачує в тому, що сталося, голову Служби національної безпеки (РНБ) Рустама Иноятова. Як вважає Гульнара, таким чином він пробивається до посту президента Карімова.

Про те, що Гульнара потрапила в серйозну опалу, говорить закриття телеканалів і радіостанцій, які належать близьким до неї бізнес-структурам. Їй заборонено виїзд з країни.

Найбільш повний опис події з дочкою Іслама Карімова дав політолог Усман Хакназаров на сайті uzxalqharakati.com опозиційного Народного руху Узбекистану. На думку лідера узбецької опозиції, що живе в Туреччині, відомого поета і перекладача Мухаммада Саліха, під ім’ям Усмана Хакназарова ховається група таємних співробітників СНБ Узбекистану. В ефірі «Радіо Свобода» він зазначив, що «...така інформація може виходити з самого близького оточення Карімова або ж з тієї служби, яка охороняє Карімова».

Президента Узбекистану давним-давно називають за очі «татом». Такого, що «тато» всіх узбекістанців і рідний батько Гульнари про справи дочки раніше нічого не знав, не могло бути за визначенням. Швидше схоже на інтригу спецслужб після того, як Гульнара практично відкрито заявила про свої президентські амбіції. Враховуючи її неприязні стосунки з головою СНБ Рустамом Іноятовим, у того були вагомі причини для занепокоєння. Мова йде про наростаючу боротьбу на період «після Карімова». До того ж, Іноятова пов’язують тісні стосунки з Гафуром Рахімовим. На офіційному сайті Міністерства фінансів США останнього прямо позначено як злочинця і керівника узбецького злочинного угруповання, що займається наркоторгівлею.

Для зв’язки Іноятов — Гафуров Гульнара Карімова з її амбіціями представляла серйозного суперника. З урахуванням можливостей спецслужб, зібрати на неї компромат не було чимось складним. Тим більше, що вона сама та її оточення давали для цього багато можливостей. А вже як подати це «батькові всіх узбеків» Іноятову розповідати не потрібно. За майже 30 років служби в КДБ СРСР, а потім на чолі СНБ він цього добре навчився.

Тим більше очільнику СНБ потрібно було грати на випередження, оскільки всередині Служби, яку він очолює, є й інші досить впливові угруповання. Що побічно підтверджує діяльність сайта uzxalqharakati.com і тих, хто ховається під ім’ям Усмана Хакназарова.

Хоча у своєму інтерв’ю ВВС молодша дочка Іслама Карімова Лола стверджувала, що батько сповнений сил і енергії, є всі підстави вважати, що це значне перебільшення. Судячи з усього, вік, а йому вже 75 років, бере своє.

Друга складова закипаючої боротьби біля підніжжя узбецького трону — зовнішня. Відносини Узбекистану зі своїми сусідами не дуже дружні. Ташкент традиційно вважає, що він лідер в регіоні. З цим категорично, з різних причин, не згодні в Астані та Душанбе, та й в Ашхабаді не радіють. З Москвою ще більші проблеми.

Є дані, що Гульнара більш схильна до поліпшення відносин з Росією. І це не подобається іншим угрупованням, орієнтованим на продовження нинішнього курсу.

При цьому зовнішня сторона зіткнення інтересів залишається ніби за дужками, що зовсім не означає її підпорядкованості. Триває геополітичне перегрупування в регіоні у зв’язку з відходом американців з Афганістану, а неясність з вирішенням проблеми іранської ядерної зброї робить Центральну Азію нервовим вузлом на перетині інтересів провідних світових держав. І це, в свою чергу, посилює боротьбу за владу в Ташкенті.

2015 року в Узбекистані — президентські вибори. Їхній результат може багато визначити.