Путіну доведеться покінчити зi свавіллям монополій
Обман акціонерів, яким займаються менеджери та більшість власників, калічить іноземне інвестування в Росію. Тому не дивно, що уряд Путіна починає висловлювати занепокоєння необхідністю покращання корпоративного керівництва і захисту меншості акціонерів. Відмова власникам акцій у доступі на збори акціонерів або викреслювання їхніх імен із реєстрів — два найпопулярніші трюки ще кілька років тому — нині рідкість. Деякі олігархи намагаються покращити свій імідж в очах інвесторів. Деякі компанії, зокрема нафтовий гігант «Юкос», навіть призначили незалежних директорів iз-за кордону. Ці поліпшення в приватному секторі, проте, не переглядаються ніде у великому бізнесі, який контролюється урядом, незважаючи навіть на те, що багато які з цих компаній мають суттєву меншість приватних акціонерів, що потребують захисту від нечесності з боку керівництва. Правління в таких компаніях насправді стало більш зарозумілим і схильним до порушення прав акціонерів. Як незалежний член правлінь підприємств енергопостачання РАТ ЄЕС і газового гіганта «Газпром», я прямо знаю про їхнє свавілля.
Єдину енергетичну систему (ЄЕС) очолює Анатолій Чубайс, колишній заступник прем’єр- міністра з репутацією реформатора. На зустрічах правління приручені менеджери звичайно набирали більше голосів, аніж я. Якщо боси ЄЕС хочуть купити хмарочос, незважаючи на те, що збитки ЄЕС становлять $350 мільйонів, для них це нормально. У листопаді нас попросили схвалити — без аналізу — величезні переплати на адміністрацію. Час від часу ми чуємо про те, що ЄЕС має придбати телестанцію або фінансує політичну фракцію за допомогою філії. Отримати інформацію з подібних питань практично неможливо.
Після трьох років роботи на посаді голови правління Чубайс вирішив «реструктурувати» ЄЕС, вважаючи, що велемовні розмови про конкуренцію та лібералізацію допоможуть йому й надалі отримувати підтримку з Лондона і Нью- Йорка. Він намагався наганяти страх на інвесторів на зустрічах рад директорів у Кремлі, де — в добрих радянських традиціях — очікувалося, що всі будуть голосувати одностайно щодо питання розподілу компанії на маленькі частини, щоб продати їх за низькою ціною приятелям, політичним союзникам і дружнім олігархам. Коли акціонери обурилися, Чубайс вирішив нейтралізувати своїх опонентів, односторонньо змінивши угоду з Банком Нью- Йорка щодо контролю голосів більшості власників Американських депозитних прав (АДП).
Багато незадоволених акціонерiв ЄЕС продали свої акції. Інші борються — скликаючи надзвичайні збори акціонерів, скаржачись уряду, можливо, судячись. Чого хочуть інвестори? Вирішити питання тарифів, які встановлюються урядом на електроенергію, зупинити крадіжку і неправильне керівництво, привести в порядок будівлю компанії раніше, ніж почнеться якась «реструктуризація». Жоден інвестор не вірить у те, що правління, яке існує в даний момент, продасть активи ЄЕС за справедливою ціною.
Подібні злочини з додатковими наворотами існують в енергетичному гіганті «Газпром», де управляють керівники старого радянського стилю. Питання знову ж таки полягає у вартості акції і переживаннях акціонерів про те, що мільйони доларів зникають за межами країни. Ці підозри підпираються тим фактом, що акції Газпрому недонасичували ринок протягом багатьох років, і тим фактом, що компанія не виплачує відповідних дивідендів. Акціонери знають сотні сільськогосподарських підприємств, готелів, інвестиційних компаній, розкішних вілл, банків і корпоративних починів, якими володіє «Газпром». Вони мають дуже мало спільного з основною діяльністю «Газпрому», завдають збитків і, можливо, використовуються для переправляння грошей компанії в руки керуючих менеджерів. Насправді філіали, в яких менеджери є власниками акцій через своїх дітей або родичів — скажімо, величезна будівельна компанія «Стройтрансгаз», що має мільйонний контракт із «Газпромом», — створюються досить регулярно, і акціонери, здається, нездатні припинити подібну практику.
Акціонери також чують про те, що «Газпром» надає фінансові гарантії партіям, які — принаймні офіційно — не мають нічого спільного з діяльністю компанії. Один приклад — група «Медіа-Мост», яка з невідомих причин фінансувалася «Газпромом» на суму більшу, аніж півмільйона доларів! У Москві також кажуть, що причиною нещодавнього арешту власника «Медіа-Моста» Володимира Гусинського в Іспанії за судовим розпорядженням Інтерполу є бажання московських прокурорів з’ясувати все, що Гусинський знає про внутрішню роботу «Газпрому».
Але секретні операції з «Медіа-Мостом» є не що інше як вершина айсберга. Величезні підозри викликають зв’язки «Газпрому» з компанією ITERA, розташованою у Флориді, що всього за декілька років виросла в багатомільйонне підприємство. Інвестори підозрюють, що таке феноменальне зростання було досягнуте за рахунок «Газпрому». В Україні, наприклад, щорічно залишаються неоплаченими мільйони доларів за російський газ. Російський уряд веде переговори з урядом України. Без будь-якої користі. Несподівано ми виявили, що третина постачальників газу в Україну контролюється ITERA, і цікавимося, чому це так і куди йдуть гроші.
Оскільки в уряду немає достатньо лібералізованих внутрішніх цін на газ, можливість маніпулювання велика. Продаж «Газпрому» в Росії часто маскується під темні бартерні операції. Незважаючи на це, холдингова компанія «Газпром», виявляється, крутить готівкою, тим часом як виробничі філіали виявляються банкротами і ніколи повністю не сплачують податків. Будучи міністром, я одного разу натиснув на «Газпром» iз приводу податків і був викликаний до парламенту обуреними депутатами. Багато членiв Державної думи та місцевих правителів зобов’язані своєю роботою «Газпрому».
Керівники компаній, які контролюються урядом, зокрема «Газпром» і ЄЕС, живуть у стилі, належному олігархам, в’ють для себе гнізда і грають у політику. Чому ясні підозри в корупції, маніпуляціях з активами і прямою крадіжкою не розслідуються і не караються, навіть незважаючи на те, що уряд контролює обидві компанії і більшість членів правління призначаються державою? Бездіяльність Путіна виглядає як слабкість, і ці скандали негативно позначаються на зарубіжному інвестуванні. Мовчання Путіна просто дивує.
Для того, щоб досягнути покращання в корпоративному правлінні в компаніях, які належать державі, Путіну не потрібно запроваджувати нові закони або одержувати позики МВФ. Він повинен підняти трубку телефону і звільнити керівників, які компрометують Росію. Це був би найзрозуміліший знак його наміру спрямувати реформи в потрібне русло. Приватні інвестори — насправді всі російські громадяни — спостерігають і чекають.
Проект Синдикат для «Дня»
