Рамсфельда просять піти
Не встиг президент Джордж Буш заявити, що хоче залишити у своїй адміністрації Діка Чейні і Дональда Рамсфельда до кінця президентського терміну — членів його команди, котрі найбільше піддаються гострій критиці, як чотири головні військові газети США: The Army Times, The Air Force Times, The Navy Times і The Marine Corps Times вийшли з однаковою передовою статтею «Дональд Рамсфельд мусить піти».
Редактори газет, котрі належать компанії Military Times Media Group, заявили, що вихід їхньої статті ніяк не пов’язаний з виборами. «Не важливо, яка партія 7 листопада здобуде перемогу. Прийшов час усвідомити сувору правду, пане президенте. Дональд Рамсфельд зобов’язаний покинути свій пост».
«Донедавна, — зазначається у статті, — від лідерів у Вашингтоні було важко отримати правду про війну в Іраку. Від президента Буша, віце-президента Чейні і міністра оброни Дональда Рамсфельда надходили одне за одним «рожеві запевнення»: «місії досягнуто», заколот «майже подавлено», «вони відступають», «ми знаємо, що робимо» і це лише є декількома подібними прикладами. Новий хор критики починає резонувати. Воєначальники, котрі знаходяться на дійсній військовій службі, починають висловлювати застороги про планування і виконання воєнних дій та свої сумніви щодо перспективи успіху. Армійський генерал Джон Абізаїд, керівник американського центрального командування, сказав у вересні на сенатській комісії зі справ озброєння: «Я вважаю, що релігійне насильство, яке я бачив, досягло межі... і якщо його не зупинити, то Ірак може «скотитися» до громадянської війни».
Стратегія в Іраку полягала в тому, щоб навчити іракську армію і поліцію, аби ті змогли поступово перебрати від американських військ забезпечення безпеки їхнього нового уряду і їхньої нації. Однак, не зважаючи на величезні зусилля американських інструкторів, проблема відторгнення, зомбованого сектантськими уявленнями населенням, котре навіть віддалено не нагадувало можливостi національної єдності, мала невтішні наслідки. Американські сержанти, капітани і майори, котрі навчали жителів Іраку протягом двох років, заявили своєму керівництву, що в іракських військах відсутня національна ідентичність, а служба тільки задля грошей не виправдовує себе.
Увесь час Рамсфельд нас запевняв, що ситуація під контролем. Тепер президент говорить, що він працюватиме з Рамсфельдом до закінчення свого терміну в Білому домі. Це — помилка. Одна справа, коли більшість американців впевнена в нездатності Рамсфельда справлятися зі своїми обов’язками. Але коли про розбіжності з міністром оборони привселюдно заявляють вищі національні воєначальники, то стає зрозуміло, що він втрачає контроль над відомством, яким взагалі-то повинен керувати...
Дуже важливий той факт, що передова стаття, видана загальним тиражем в 250 тисяч у чотирьох провідних військових газетах, котрі, починаючи з часів Другої світової війни, дуже популярні в американських військах. Як вважає Девід Сігал, директор Центру досліджень військових організацій при університеті штату Меріленд, «статтю прочитає надзвичайно широка аудиторія і впливові професіонали у збройних силах».
Власне не є секретом, що у Пентагоні не люблять Рамсфельда і стаття у The Army Times додасть велику частину голосів до «хору» тих, хто вимагатиме його якнайшвидшої відставки. Вона може змінити клімат в адміністрації Буша і таки примусити Білий дім запропонувати міністру тихо піти. Як наголосив Тім Гудрич, керівник антивоєнного політичного комітету Iraq Veterans for Progress, «це вражаюче. The Army Times — голос збройних сил. Стаття буде прочитана фактично кожним у армії. І це саме те, чого більшість людей у збройних силах хотіла протягом довгого часу». Цікавою була реакція президентської адміністрації на цю статтю. Представник Білого дому Тоні Сноу завив, що президенту про неї говорили, і його реакція була такою: «Не звертати уваги на неї».
Між тим це вже вдруге, коли військові публікації намагаються переконати Рамсфельда звільнити пост міністра оброни. Так, у травні 2004 року, під час тюремного скандалу у зв’язку зі знущаннями над ув’язненими в американській в’язниці «Абу-Грейб» в Іраку, передовиця у The Army Times так само закликала Рамсфельда до відставки. Цікаво, що тоді міністр двічі подавав прохання про відставку, але обидва рази президент Джордж Буш його відхиляв.
Також можна пригадати, що у квітні 2006 року відразу шість відставних американських генерали виступили з вимогами про відставку глави Пентагона за «численні прорахунки при плануванні й проведенні війни в Іраку». Серед незадоволених, зокрема, був начальник центрального командування збройних сил США Ентоні Зінні, екс- глава оперативного керування в об’єднаному комітеті начальників штабів ЗС США Грегорі Ньюболд і колишній командуючий групою коаліційних військ з підготовки і навчання армії Іраку Пол Ітон. Однак тоді за міністра заступився Джордж Буш. «Енергійне і впевнене керівництво міністра Рамсфельда, — сказав тоді президент США, — це саме те, що потрібно у цей критичний момент. Він користується повною моєю довірою і глибокою повагою». Заради цієї заяви Буш на час навіть перервав свій сімейний відпочинок у резиденції Кемп-Девід з нагоди великодніх свят.
Листопадове намагання вибити Рамсфельда з «бушевої політичної колоди» лише ще більше розпалить протистояння «яструбів» у команді президента США і тих політичних сил, котрі виступають за якнайшвидше виведення американських військ з Іраку. Примітно інше. Захищаючи главу Пентагона, Буш змушений також відстоювати і свою позицію як головнокомандуючого збройними силами США, чітко даючи зрозуміти відставним генералам, що їхня критика Рамсфельда еквівалентна критиці іракської політики президента. Очевидно, що головна причина, через яку президенту Бушу дуже важко прийняти відставку міністра, полягає у тому, що цим він би висловлював свою згоду з твердженнями своїх противників щодо стратегічних прорахунків у іракській кампанії.
