Реалістична лінія

Сьогодні завершується триденний візит в Україну комісара з питань зовнішньої політики Європейської Комісії Кріса Паттена. Перебування важливого європейського чиновника в Києві дало змогу поспостерігати за новою тенденцією у відносинах України з Європейським Союзом. Якщо раніше українське керівництво на різних рівнях намагалося «вибити» примарні сигнали від Брюсселя — чи то про асоційоване, чи про повноправне членство в ЄС, то зараз обрано дещо іншу, реалістичну лінію поведінки. В Україні почали більш предметно і по суті говорити про спрощення візового режиму, про надання статусу ринкової економіки, а віднедавна — і про компенсації від ЄС за негативні наслідки від розширення...

Серед головних можливих негативів — падіння торговельно-економічної співпраці з державами, які вступлять до ЄС в травні наступного року. Більшість із них уже денонсували з Києвом угоди про вільну торгівлю. Збитки від цього оцінюються в сотні мільйонів доларів. В Україні давно цікавилися питанням, чи можна отримати відповідну компенсацію від ЄС. Перший підсумок — не дуже втішний для Києва. Кріс Паттен учора дав чітку відповідь — ні. Нинішній рівень взаємовідносин між Україною та ЄС, за його словами, не передбачає якихось компенсацій з боку Європейського Союзу. «Нинi у нас у відносинах існує статус максимального сприяння, і він не передбачає якихось компенсацій», — сказав Паттен. Українська сторона намагається публічно обходити питання брюссельських відшкодувань, розуміючи, вочевидь, усю делікатність і неоднозначність ситуації. Міністр закордонних справ Костянтин Грищенко учора по-дипломатичному зазначив: «Сьогодні ми ставимо питання компенсацій, виходячи з власної ситуації і виходячи з того, що є ряд питань, де цілком обґрунтовано ми можемо довести необхідність компенсаційних заходів за конкретними напрямами». Навести безвідмовні аргументи буде не дуже просто. Вимоги з боку України щодо компенсацій можуть навіть не сприйняти всерйоз. Без сумніву, в ЄС розуміють, що розширення для України має чимало ризиків. Але в Брюсселі також знають, що не менше ризиків чекає на сам Євросоюз. Звідси виникає хоч і парадоксальне, але виправдане запитання: чиї ризики для ЄС виявляться більш актуальними? Україні впродовж останніх років неодноразово пояснювали дефіцит брюссельської уваги зайнятістю єврочиновників процесом розширення. Така ж ситуація може зберігатися і в наступні роки, коли Брюссель переживатиме перехідний період інституційних і структурних реформ. І навряд чи Україна зможе щось в такій ситуації протиставити Брюсселю, якщо, звісно, останній сам не захоче внести корективи у співпрацю з Україною.

«Ми хочемо, щоб в ЄС була довіра до України. Якщо так буде, то нам буде набагато легше долати труднощі», — наголосив учора Президент Леонід Кучма під час зустрічі з Крісом Паттеном. Очевидно, що отримання довіри напряму залежатиме від адекватних зусиль Києва. Із одного боку, в ЄС помічають прогрес на багатьох напрямах в Україні. Так, на минулому тижні Кріс Паттен висловив задоволення ходом реформ в державі. Він також пообіцяв, що Брюссель підтримуватиме реформи в Україні. Але з іншого боку, поряд із схвальними заявами на адресу офіційного Києва лунає чимало й застережливих закликів. Минулими вихідними Міністерству закордонних справ України було передано звернення «трійки» ЄС, в якому висловлювалася стурбованість подіями, пов’язаними з акціями навколо блоку «Наша Україна» в Донецьку. На минулому ж тижні комітет із закордонних справ Європарламенту висловив побоювання, що участь України в Єдиному економічному просторі може завадити співпраці з державами ЄС.

Є в Євросоюзу й інший аргумент на користь того, аби питання про компенсації навіть не порушувалося. Кріс Паттен учора нагадав, що «кожне розширення ЄС приводило до економічного зростання, що створювало ще більший ринок для продажу товару». «Україна, Російська Федерація й інші країни будуть просуватися до ринку, в якому майже 450 млн. споживачів», — наголосив він. Справа, таким чином, залишається за простим умінням скористатися таким зближенням. Так само, як зуміли у свій час ним скористатися держави, які з наступного року стануть членами ЄС.