«Репутація українців в Iталії — дуже позитивна»

Ще зовсім недавно Італія була в центрі світових ЗМІ. Всі говорили про політичну кризу в цій країні. Привід для цього дали результати парламентських виборів, які не виявили явного переможця. Проте це не стало перешкодою для обрання президента, а потім і формування уряду. Якою буде позиція нового уряду з найважливіших питань ЄС, а також щодо підписання угоди щодо асоціації між Україною та ЄС? Чи є український бізнес-клімат сприятливим для італійського бізнесу? З такими питанням «День» звернувся до Надзвичайного і Повноважного Посла Італії в Україні Фабріціо РОМАНО, який також розповів про плани культурної співпраці між нашими країнами.

«ХАРАКТЕРИСТИКИ НАШОЇ ЕКОНОМІКИ ДОЗВОЛЯЮТЬ БУТИ ОПТИМІСТОМ»

— Багато хто в Європі з тривогою дивився за подіями в Італії після останніх парламентських виборів. Чи можете ви сказати, що з обранням президента, призначенням уряду у вашій країні закінчилася криза?

— По-перше, треба сказати, що у нас дійсно була криза, якщо під словом «криза» ми маємо на увазі відсутність уряду протягом декількох тижнів. Політична ситуація, про яку ви згадали, виникла через те, що у нас прем’єр-міністра призначає президент. Цього року проведення парламентських виборів і формування більшості практично збіглися з термінами обрання президента. І як ви переконалися, після того, як Джорджо Наполітано знову обрали президентом, він відразу призначив прем’єра.

— Як Італія переживає нинішню глобальну економічну кризу?

— Економіка Італії є дуже солідною. Ми визнаємо, що існує глобальна економічна і фінансова криза. Але характеристики нашої економіки дозволяють бути оптимістом.

В Італії багато підприємств, які дуже добре працюють, особливо в плані експорту. Торік рівень експорту в Італії був найвищим у історії нашої країни.

Можна сказати, що рівень багатства практично кожного громадянина Італії є одним із найвищих у Європі. Більшість громадян Італії мають власну нерухомість. Суми вкладів італійців у банках є одними з найвищих у Європі.

Можу стверджувати, що за цими показниками Італія в Європі перебуває на найвищому рівні. Як бачите, економіка Італії є солідною. У нас є новий уряд. Міністром закордонних справ стала Ема Боніно, яка була комісаром ЄС, міністром зовнішньої торгівлі і з питань Євросоюзу. Вона дуже дослідна людина. І всі умови для того, щоб голос Італії був почутий, позитивні.

— Пане Фабріціо, а на чиєму боці буде новий уряд — Меркель, яка бачить подолання кризи в заходах жорсткої економії, чи Олланда, який виступає за збільшення витрат заради виходу з кризи?

— Дайте нашому урядові час, щоб прийняти доктрину (сміється) і тоді продовжимо нашу розмову.

«ІТАЛІЯ ПІДТРИМУЄ ПІДПИСАННЯ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ»

— Пане посол, вже багато країн ЄС, особливо в Східній і Центральній Європі, заявили про те, що вони готові підтримати підписання Угоди про Асоціацію України з Європою на саміті у Вільнюсі. Чи готова Італія зробити те ж саме?

— Як ви знаєте, в Італії новий уряд працює лише декілька днів. І щойно було призначено міністрів. Але попри те, що це дуже молодий уряд, я можу сказати, що Італія як засновник Євросоюзу завжди дивилася з великим інтересом на зближення інших країн із нашою організацією. Тому я думаю, що і новий уряд підтримуватиме прагнення України до зближення з Євросоюзом. Звичайно, виходячи з того, що існує так званий список критеріїв Фюле, які є умовами для підписання цього документа. В Італії, як і в інших державах-членах, є всі очікування, що всі ці критерії буде виконано. І в принципі, щодо цього наш погляд позитивний. Іншими словами Італія підтримує підписання угоди про асоціацію.

— Пане посол, зараз багато іноземних банків йдуть з українського ринку, посилаючись на погіршення бізнес-клімату в нашій країні. А як почувається тут в Україні італійський бізнес?

— По-перше, наші банківські групи «Унікредит» і «Інтеза-Санпаоло» наразі тут. І наскільки я знаю, вони не мають наміру полишати Україну. Можу сказати, що майже щодня я зустрічаю італійських підприємців, які зацікавлені в українському ринку. І це дуже добрий знак. Слід визнати, що в тих, хто працює тут, виникають складнощі. Але я повинен зазначити, що при виникненні серйозних проблем ми разом з українською владою вирішуємо їх. Тому у мене немає причин сумніватися, що можна буде краще працювати в майбутньому, якщо наша співпраця з українським урядом триватиме таким чином.

Амбасада вже організувала деякі заходи у сфері економіки. У липні, відразу після мого приїзду торік, ми провели серйозний форум щодо інфраструктури в Києві і в Одесі, в якому взяло участь близько 40 італійських підприємців. Ми плануємо провести подібний форум цього року.

Торік при амбасаді було створено комітет італійських підприємців, які працюють зі мною з метою поліпшення взаємодії і бізнес-клімату. Вони мене інформують, які основні складнощі зустрічають у своїй діяльності. І ми обговорюємо ці проблеми на зустрічі з представниками українського уряду. Тому потрібно бути оптимістом. Україна залишається для Італії дуже важливим ринком.

— Пане посол, а на чому базується ваш оптимізм щодо України?

— Мій оптимізм базується ось на чому. По-перше, в українців високий рівень освіти і кваліфікації. По-друге, Україна — дуже велика країна. А економіка Італії є дуже різноманітною. Тому практично бажання і можливості збігаються. І я сам є свідком такого інтересу з боку італійських компаній. Є ще один вагомий аргумент. Після того, як Угорщина, Румунія, Польща і Болгарія стали членами Євросоюзу, кордон Італії і ЄС із колишнім радянським простором — це Україна. Вона — найближча країна. До певної міри наш менталітет збігається. Репутація українців у Італії завдяки вашій громаді — дуже позитивна. Це все чинники, які мені дають привід бути оптимістом.

— А не могли б ви дати дані про італійські інвестиції і торговельний обіг між нашими країнами за останній рік?

— Офіційна статистика лише частково відбиває присутність італійських інвестицій в Україні. Насправді, деякі з найбільших інвестицій з боку наших компаній було зроблено через підконтрольні їм іноземні підприємства, і тому їх не представлено офіційно як італійський капітал. Наприклад, інвестицію банку «Унікредит», яка є однією з найбільших в історії України, було проведено через польські та австрійські дочірні підприємства групи, і офіційно зараховано як інвестиції цих країн.

Загалом, згідно з офіційними даними в Україні працює близько 300 підприємств з італійським капіталом, серед яких такі всім відомі, як «Інтеза-Санпаоло» (представлена «Правекс-Банком»), «ЕНІ», «Кампарі», «Індезіт», «Ферреро».

Що стосується торговельного обміну, та за італійськими статистичними даними 2012 року експорт з Італії до України, попри складну економічну кон’юнктуру, виріс на 3,58%, що підтверджує загальну тенденцію збільшення експорту наших товарів у світі.

«ІТАЛІЙЦІ ТА УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА ЖИВУТЬ БЕЗ КОНФЛІКТІВ»

— Сьогодні в Італії живе і працює велика громада українців. Як вони адаптувалися до італійського суспільства? Як до них ставляться ваші співвітчизники?

— Я вже говорив, що репутація української громади відіграє позитивну роль. Це те, що називається «Народна дипломатія», коли дипломатами є і члени громадянського співтовариства. Італійці і українська діаспора живуть без конфліктів. До речі, в Італії найбільша українська громада в Західній Європі!

— Чи бачите ви інтерес з боку українців тут в Україні до італійської мови і культури?

— На нашій зустрічі присутній професор Нікола Франко Баллоні, який очолює Італійський інститут культури в Україні. При цьому інституті організовані курси італійської мови, і судячи з кількості учнів, то в українців є серйозний інтерес і до мови, і культури Італії. Хочу відзначити, що з приїздом до України пана Баллоні наша діяльність у сфері культури значно активізувалася. Це стосується як спільних музичних і театральних проектів, так і організації виставок, вивчення та поширення італійської мови в Україні.

Нікола Франко Баллоні: — В Україні ми створили цілу мережу культурних центрів при провідних університетах, зокрема при Одеському національному університеті ім. І. Мечникова, Львівському національному університеті ім. І. Франка, Маріупольському державному університеті. Я вважаю, що на сьогодні інтерес з боку українців до італійської мови і культури зростає. Це стосується і університетського рівня, і середньої школи. Наприклад, цього тижня ми проводили переговори щодо створення культурного центру в Харкові і запровадження вивчення італійської ще в одній із загальноосвітніх шкіл Одеси. У червні пан амбасадор буде в Маріуполі, де відвідає університет і вручить дипломи першим випускникам за фахом «Італійська мова та література».

«МЕНІ ЦІКАВА УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА»

— Пане посол, чи відчуваєте ви інтерес до української мови і української культури?

— Якби я був молодим, то я із задоволенням зайнявся б українською мовою. Але я боюся, що мій hard disc вже переповнений мовами (посміхається). Хоча й говорять: «Ніколи не говори ніколи». Мені цікава українська культура. Часто ходжу на концерти, до театру. Якби у мене було більше вільного часу, то робив би це щодня. Коли приїжджаю до інших міст, то прагну зустрітися з директорами оперних театрів, філармоній, працівниками музеїв, викладачами і студентами університетів.

— Зараз Посольство Італії та Італійський інститут культури в Україні можна назвати лідерами щодо патронату знакових культурних проектів у нашій країні. Зокрема, гала-концерт солістів Академії театру «Ла Скала» і прослухування студентів-вокалістів НМАУ, які бажають стажуватися в Мілані. Вже вирішено, хто поїде складати іспити?

Професор Баллоні: — На прослухуванні в Києві було відзначено декілька студентів Національної музичної академії ім. П. Чайковського. У липні вокалісти повинні скласти іспити і якщо вони їх пройдуть, то хтось з українських студентів поїде стажуватися до Мілану. Я хочу нагадати, що Академія театру «Ла Скала» проводить міжнародний конкурс, в якому змагаються молоді співці зі всього світу. Члени комісії відбирають кращих із кращих, а всього за рік на навчання приймається близько 10 осіб (це стосується як італійських абітурієнтів, так і іноземців). Якщо хтось із українських молодих виконавців пройде вступні іспити, то отримає наш грант і можливість вчитися у найкращих майстрів вокалу, удосконалювати італійську мову. До речі, всі стажисти Академії (після закінчення навчання) мають можливість брати участь у постановках театру «Ла Скала».

ПРО ВЕРДІ І ЖІНОЧИЙ ДИПЛОМАТИЧНИЙ ХОР

— Запам’яталися нашим меломанам і нещодавні гранд-вечори в Філармонії і Національні опері, присвячені 200-річчю з дня народження Джузеппе Верді. Чи продовжиться традиція спільних постановок на київській сцені? Розкажіть, які найближчі акції плануються?

Професор Баллоні: — Заплановано багато спільних масштабних проектів. Наприклад, у Національній філармонії ми відновили щорічний цикл концертів італійської музики, а в жовтні на сцені головної опери України плануємо провести грандіозний фестиваль «Аве Верді». До дня Києва на Софійському майдані пройшов концерт класичної музики, в якому взяв участь знаменитий тенор Франческо Аніле. У Національному музеї мистецтв ім. Ханенка 29 травня відкриємо виставку «Європейський вимір. Три шедеври класичного мистецтва з музеїв Італії: Рафаель, Тиціан, Гвідо Рені». Унікальність її в тому, що твори таких великих майстрів ніколи не привозилися до України і тут не експонувалися. Наступного року спільно з КМДА ми плануємо провести новий екстраординарний проект — велику виставку шедеврів мистецтва зі збірок всесвітньовідомої флорентійської Галереї Уффіци, директор якої вже дав принципову згоду на проведення експозиції в Києві.

9 червня в Національній філармонії відбудеться вечір, присвячений Паганіні і видатному Богодару Которовичу, якому випала честь грати на скрипці великого генуезця. Після поїздки пана амбасадора до Донецька у нас встановилися партнерські стосунки з керівництвом «Донбас-Опери» і 19 червня там буде виконано «Маленьку урочисту месу» Джоаккіно Россіні.

Фабріціо Романо: — За диригентський пульт стане відомий італійський диригент Данієле Аджіман, який є фахівцем з питань творчості Россіні. Нині він є головним диригентом Симфонічного оркестру імені Дж. Россіні в Італії, співпрацює з мерією Пезаро — міста, де народився композитор (там кожне літо проводиться Фестиваль Россіні). Россіні — мій улюблений італійський композитор. До речі, «Маленька урочиста меса» — пізній твір Россіні, написаний ним 1863 року, після більш ніж 20 років після його крупної праці — католицької секвенції Stabat Mater і майже 35 років після завершення своєї кар’єри оперного композитора. Сам Россіні назвав свій твір «останнім гріхом старості»...

— Пане посол, ви — відомий меломан. Часто буваєте в театрах і на концертах. Що подобається?

— Мій пріоритет — опера. Люблю і симфонічну музику. Італія — батьківщина опери і у нас дуже багаті традиції. До речі, нагадаю — перший оперний театр було відкрито у Венеції 1637 року. Останнім часом не лише в Італії, але й узагалі, в Європі, на концертах стали виконувати музику бароко і Ренесансу, зокрема твори Монтеверді.

Творчість Клаудіо Монтеверді була багато в чому новаторська, в історії музики знаменує перехід від доби Відродження до бароко. Працював у багатьох жанрах світської і церковної музики. Найбільш примітні його мадригали і опери, у тому числі «Орфей» — опера, яка виконується і в наші дні. До речі, в жовтні в київській філармонії ми проведемо концерт «Монтеверді зустрічає джаз» у виконанні колективу «Ла Венексіана» за участю чудового сопрано Роберти Мамелі.

У Києві я постійно буваю в Національній опері України, де якість вистав не поступається постановкам провідних театрів Італії і світу, і недавнього досконалого виконання Реквієму Верді є черговим доказом цього.

— Торік уперше в Києві виступив Жіночий хор Асоціації дружин дипломатів МЗС Італії, яким керувала ваша дружина, професійна піаністка Нансі Романо.

— Вони дуже професійно співали. Хоча перед виступом, моя дружина підкреслила, щоб слухачі не судили строго, оскільки хористки не професійні вокалісти, а аматори. Це дружини дипломатів, вони різних національностей, але з великим ентузіазмом займаються музикою і співом. Хор уже записав компакт-диск. Скоро в Італії запишуть другий альбом, у якому прозвучать мелодії різних країн світу і класика.

— А українська музика там буде?

— Вже є. Це знаменитий «Щедрик» Леонтовича. Хор нещодавно побував на гастролях у Парижі та Лісабоні. Їх концерти пройшли з великим успіхом.

«...Я МАВ МОЖЛИВІСТЬ ВИБРАТИ УКРАЇНУ»

— Скоро минає рік, як ви працюєте в Україні. Кілька років тому наша газета робила опитування «Десять причин полюбити Україну», яке ми провели серед дипломатів і бізнесменів, що працюють у нашій країні. Як би ви відповіли на це запитання?

— Не всі амбасадори можуть вибрати пост, бо це питання вирішує уряд. А мені поталанило, я мав можливість вибрати Україну, бо я дуже люблю Східну Європу. Я працював у Росії та Грузії. Зараз — в Україні, яка є найбільшою країною Європи. Ваша країна дуже багата і різна, з цікавими традиціями в Криму, на Заході, в Одесі, на Півночі і Сході України. Можливо не всі українці знають, що класик англійської літератури Джозеф Конрад народився в Бердичеві, популярний фантаст Станіслав Лем — у Львові, родоначальник італійського детектива Джорджо Щербаненко — в Києві, а дитинство, юність і перші проби пера скандального Едуарда Лимонова пов’язані з Харковом. Ви, українці можете пишатися, що класик Микола Гоголь народився на вашій Полтавській землі. Україна подарувала світу таких геніїв як композитори Микола Лисенко та Сергій Прокоф’єв!

Гадаю, декілька причин я вже назвав...

— 2 червня ви святкуєте головне свято вашої країни — День проголошення Республіки. Чи є якась особлива традиція цього свята у італійців?

— 2 червня 1946 р. можна вважати датою народженням італійської Республіки. Італійці прийшли на вибори, щоб назавжди розпрощатися з монархією, проголосити республіку, перейти на республіканський лад правління і обрати членів асамблеї, на яких згодом було покладено обов’язок написання нової Конституції Італії. Державним святом День Республіки став з 2000 року. 2 червня в Римі проспектом Імператорських форумів від Колізею до підніжжя Капітолію проходить військовий парад. У небі над центром столиці пролітають літаки, розпилюючи в повітрі барви національного прапора Італії. А в інших містах проходять концерти і феєрверки.

— Пане посол, судячи зі світлини у вашому кабінеті, ви займаєтеся лижним спортом. Це і є ваше хобі?

— Я не колекціоную речі. Займаюся лижним спортом, коли є вільний час. Я лижник зі стажем — з дитинства. У нас помешкання було недалеко від Риму, на горі, в Апеннінах, тому вже багато років щозими їду кататися на лижах. У Києві тренуюся в Протасовому Яру. Цього року я почав там займатися відразу після першого снігопаду, в грудні до Різдва і потім до кінця сезону. Я дуже задоволений, оскільки не в усіх столицях можна кататися на гірських лижах в межах міста. А ще знаюся на винах, дегустую. Скуштував українські вина з Одеси і Криму. Вони дуже смачні.