Революція в країні фараонів
До виступів єгиптян фактично підштовхнув успішний приклад Тунісу, де в результаті масових протестів від влади було усунуто туніського диктатора — Зін ель-Абідіна Бен Алі, який 23 роки правив країною як своєю вотчиною.
Сам же Мубарак править країною майже 30 років і є третім за тривалістю перебування на посту глави країни лідером після фараона Рамзеса Другого, який правив 67 років, і Мухаммеда Алі, який створив сучасний Єгипет на початку ХІХ століття і правив 50 років. У телевізійному зверненні єгипетський президент назвав протести «частиною великої змови, метою якої є дестабілізація Єгипту». У той же час він пообіцяв приймати будь-які рішення для забезпечення безпеки кожного єгиптянина. Президент заявив, що розуміє труднощі, які переживає єгипетський народ і працює над тим, як відродити демократію та здолати корупцію. Мубарак відступати не збирається: у неділю він зустрічався з військовою елітою сидячи пліч-о-пліч зі своїм новим заступником, колишнім шефом розвідки Омаром Сулейманом.
Вчора на державному телебаченні було зачитано текст президентського листа, в якому Хосні Мубарак доручив прем’єр-міністрові Ахмеду Шафіку негайно провести політичні реформи. Президент вимагає від уряду просування до конституційної та законодавчої реформ через діалог із різними політичними партіями. У листі також йдеться про здійснення економічної політики, яка має покласти край стражданням людей і знизити рівень безробіття шляхом створення нових робочих місць.
Проте, більшість спостерігачів вважає, що учасники акцій протесту задовольняться лише однією зміною — відходом Мубарака з президентського поста. Провідна фігура єгипетської опозиції Мохаммед аль-Барадеї — колишній президент МАГАТЕ та лауреат Нобелівської премії миру — звернувся до демонстрантів зі словами про те, що «зміни настають». «Мубарак повинен негайно піти. Це стане першим кроком. А потім нам потрібно створити уряд національного порятунку, який координуватиме роботу з військовими. Під час цього перехідного періоду ми зможемо підготувати чесні й вільні вибори, нову Конституцію, щоб перейти до демократії», — заявив він.
Проте деякі експерти вважають, що події можуть розвиватися за іншим сценарієм. Наприклад, єгипетський журналіст і політолог Хишам Кассем у інтерв’ю Corriere della Sera висловив припущення: «за тиждень Мубарак поступиться владою нинішньому віце-президентові Сулейману. Після 25 січня неможливо повернути назад, але буде потрібен час, щоб прийти до вільних виборів і демократії». Політолог упевнений, що Мубарак поступиться владою: «Правляча партія розвалилася. Поліція більше не підкоряється президентові. Армія не хоче бруднити руки кров’ю, глава сил з придушення заворушень уже відмовився стріляти в натовп, як того хотів раїс. Біржа впала, економіка в небезпеці. Гру закінчено».
На думку політолога, Омар Сулейман «почне з поетапних реформ: з судів і партійного устрою, а також з економіки, яка ось уже 30 років перебуває в напівзадушеному стані». «Мубаракові було потрібно 10 років, щоб стати диктатором, і неможливо перебудувати країну за декілька днів. Тому я не вірю в аль-Барадеї: у нього немає здібностей і досвіду, щоб керувати країною. Він утримався б при владі не більше півроку», — вважає Кассем.
Тим часом, професор-арабіст, експерт Школи Міжнародних відносин американського університету в Джорджтауні Самер Шехата в інтерв’ю Радіо «Свобода» зазначає: «влада хоче намалювати певну картинку для єгипетського народу і для міжнародного співтовариства — що, нібито, якщо режим впаде, ви отримаєте анархію, масові заворушення, безмежне насильство, і так далі. І Мубарак, начебто, пропонує єгиптянам і всьому світові вибір: «Або хаос, або я!» Зрозуміло, що це неправда, саме він і його прибічники винні в усьому, що відбувається, прямо або опосередковоно».
У редакційній статті The Independent звертається увага на те, що на даному етапі полегшення мирного переходу владі — у загальних інтересах. «Альтернативи жахливі. Якщо дії Мубарака останніх днів спрямовані не на полегшення переходу, а на зміцнення його власної влади, то важко уявити собі, як можна буде стримати народний гнів. Військове придушення буде одним зі сценаріїв, повсюдний безлад і насильство, яке спроможне розпалити вогонь у всьому регіоні, — іншим. Напередодні ще можна було уникнути анархії, але цей час спливає», — пише британське видання.
Зрозуміло, що події в Єгипті перебувають у центрі уваги не лише світових ЗМІ, але й світових лідерів. Фактично всі країни закликають своїх громадян якнайскоріше покинути Єгипет. МЗС України також наполегливо рекомендує громадянам утриматися від поїздок до Каїра, Александрії та Суеца, а також на курорти Єгипту до стабілізації ситуації. З іншого боку, звучать заклики до офіційного Каїра вирішити ситуацію мирним шляхом і провести обіцяні реформи. США та Британія виступили зі спільним закликом до «впорядкованого переходу», до демократичного правління в Єгипті. Представник британського прем’єра так сформулював позицію Кемерона та Обами про реакцію уряду Єгипту на акції протесту: «Лідери двох країн засудили насильство останніх днів. На їх думку, єгипетський народ повинен мати право на свободу зборів і свободу висловлювання думок. Прем’єр-міністр (Девід Кемерон) і президент Барак Обама єдині в думці, що Єгипту зараз необхідний комплексний процес політичних реформ із впорядкованим і здійснюваним власними силами переходом до уряду, який відповість на сподівання єгипетського народу та його прагнення до демократичного майбутнього», — заявив представник Даунінг-стріт. Рівнобіжно в США Гіларі Клінтон давала інтерв’ю, заявивши, що Єгипту потрібно прагнути до демократії та провести вільні й чесні вибори.
Ситуація, яка склалася в Єгипті та виявила непослідовність політики США щодо країн цього регіону. Як відзначила оглядач Енн Епплбаум у статті The Washington Post: «США впродовж багатьох років терплять і навіть підтримують на арабському світі під вивіскою «стабільності» те, що насправді є не стабільністю, а пригнобленням, ось чому єгипетське повстання потрібно підтримати». За її словами, проблема демократії та свободи слова в Єгипті ніколи не була пріоритетною для Америки — її більше цікавили нафта, Ізраїль і боротьба з тероризмом. «США не переобтяжували себе справжнім просуванням демократії на арабському світі, що означало б заохочення вільних дебатів і дискусій, роботу з альтернативними елітами. Зараз ми обмежені в свободі маневру. Але певні можливості є, і потрібно ними негайно скористатися. Потрібно говорити безпосередньо з єгипетським народом, а не з одними лише лідерами. Потрібно привітати єгиптян з тим, що в них вистачило сміливості вийти на вулиці. Потрібно посміхнутися й підтримати нестабільність. І потрібно радіти — бо зміни в гноблених суспільствах — на краще», — зазначає пані Епплбаум.
Напевно, нинішня адміністрація США таки зробить висновки з її близькосхідної політики та внесе корективи до політики поширення свободи слова й демократії в цьому регіоні. З іншого боку, хотілося б, щоб висновки з туніської та єгипетської революцій робили політики на пострадянському просторі, які ратують за «стабільність» на шкоду демократії, свободі слова, свободі зборів.
ДУМКИ ЕКСПЕРТIВ
Ігор СЕМИВОЛОС, виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень:
— Причини революції є очевидними. Влада не змінюється упродовж тривалого терміну, практично 30 років триває воєнний стан, а будь-які спроби створити опозицію караються чи утискаються, в країні немає свободи слова. Саме через це люди виходять на вулицю, вимагають демократії. Інша справа, що вони розуміють під цим. І ключове питання зараз полягає в тому, як розвиватимуться події далі. Одна річ — це відхід Мубарака з політичної сцени, вільні вибори — більш-менш демократичні, наскільки це можливо в Єгипті. Інше питання, яке турбує всіх — це небезпека посилення «Мусульманського братства», ісламістів, які більше лякають і на Близькому Сході, і в Європі, і в США. Тому і спостерігається така доволі двозначна реакція на події в Єгипті. З одного боку, це підтримка, оскільки люди вийшли на вулиці з дійсно демократичними гаслами, з вимогами запровадження демократії в країні. І такі вимоги не можна не підтримувати. А з другого боку, всі чудово розуміють, що це лише початок тривалого перехідного періоду, який невідомо чим закінчиться. У всіх у голові сценарій іранської революції 1979 року, який починався саме з демократичних гасел. У тій революції брали участь різні політичні сили, у тому числі ліві, праві, ісламісти, світські організації, а в результаті постав ісламський режим, було дестабілізовано ситуацію на Близькому Сході як мінімум на десять років.
У випадку Єгипту очевидно, що всі переймаються цією проблемою, оскільки Єгипет — це ключова країна. У разі якихось дуже динамічних змін ми можемо побачити абсолютно новий світ. І події в Єгипті можуть бути передвісником постання нового світу. Відверто кажучи, перспектив і оптимізму стосовно розвитку ситуації дуже мало.
Дуже важко загнати джина знову в пляшку. Якщо людська стихія вийшла на вулицю, то необхідні жорсткі заходи. А це фактично може означати реальне винищення людей, які вийшли на вулиці. Режим зараз займає реактивну позицію, він відстрілюється чи чинить опір, якщо нападають на якісь об’єкти.
Я думаю, що зараз відбуваються консультації єгипетського керівництва з різними країнами. Очевидно, що ключовим моментом у цих переговорах є незастосування надмірної сили проти демонстрантів. Можливо, мова про гарантії безпеки. Експерти та політики напрацьовують варіанти м’якого виходу з кризи, наскільки це тепер можливо. Кожен день насильства погіршує ситуацію і підвищує ціну питання.
Армія до певної міри є стримуючим чинником, скоріше за все, вона не застосовуватиме сили. І це вже зараз очевидно. Але разом з тим ми не бачимо різких рухів з боку армії, щоб перейти на бік демонстрантів. Тобто армія тримає нейтралітет. І це поки що кращий вихід із ситуації.
Чи спроможний Мубарак провести реформи, що він неодноразово обіцяв упродовж свого президентства? Принаймні тепер це навряд чи на часі. Перш ніж проводити реформи, потрібно, щоб усі якось заспокоїлися. А в умовах ескалації конфлікту дуже складно заспокоїтися. Як ми бачимо, не спрацювала спроба втихомирити чи задовольнити частину вимог демонстрантів, через відставку уряду. Тому поки що конфлікт розвивається у напрямку ескалації. Реформи та обіцянки, про які заявляє Мубарак, — це, скоріше за все, риторика. Про що можна говорити у ситуації, коли під ним хитається крісло і влада залежить безпосередньо від лояльності армії та спецслужб?!
Сьогодні ми бачимо, що різновекторна опозиція, у тому числі «брати-мусульмани», довірила Мохаммеду аль-Барадеї виступати від її імені. В нього тепер зірковий час, якщо зірки дозволять, він дійсно може стати президентом Єгипту. Адже на Близькому Сході трапляється непередбачуване.
Стабільність зазвичай закінчується революцією. Такий урок мала б винести українська влада, яка скрізь декларує стабільність, з революцій в Тунісі та Єгипті, де режим стабільно правив де 23, а де й 30 років. Тому що революцією не закінчується лише демократія. Стабільність не має нічого спільного з демократією, з демократичними змінами. І вона асоціюється переважною більшістю із застоєм. Сьогодні в українському контексті, звісно, не досягнута точка неповернення, після якої у принципі можливий такий вибух емоцій і народного повстання. Але якщо влада і надалі продовжуватиме політику ігнорування думок людей і реалізуватиме політику в інтересах конкретних олігархічних груп, то очевидно, що такий сценарій цілком можливий в Україні. Звісно, з поправкою на українські реалії, адже ми не такі запальні, як африканці, у нас трішки інші способи вирішення конфліктів, більш мирні. У нас люди менше готові до застосування прямого насильства. Але події 2004 року якраз і показують, що все можливе, тож і такий сценарій абсолютно вірогідний.
Борис МАКАРЕНКО, перший заступник генерального директора фонду «Центр політичних технологій»:
— Ясно, що кар’єра Мубарака добігла кінця. Цього року, в будь-якому разі, мають проходити вибори, і після цього Мубараку йти на вибори неможливо. Можливо три сценарії. Перший — Мубараку вдається утриматися при владі і передати її всередині свого клану. З цією метою він призначив своїм віце-президентом — фактично наступником такого ж як він сам — 75-річного главу спецслужб, а прем’єром поставив людину, яка під його керівництвом в єгипетських ВПС служила 30 років тому. Другий — все-таки здійсниться революція і тоді на роль тимчасового перехідного глави Єгипту висуватиметься Мухаммед аль-Барадей. Але ця людина теж дуже немолода. Він ніколи не керував Єгиптом навіть на других або третіх ролях. Став відомим на міжнародній арені, а не в Єгипті. Він можливий як компромісна фігура. Третій — якимсь більш молодим генералам дуже набридне Мубарак, вони його скинуть. І буде військовий уряд, який постарається зберегти міжнародні зобов’язання Єгипту і навести лад. Куди далі піде країна, неможливо передбачити.
Що стосується уроків для світових лідерів і пострадянського простору? Обама має винести уроки лише з одного: підтримка світських авторитарних правителів в арабському світі — курс розумний, але лише доти, поки ці правителі не стали поперек горла власному народові. Тоді на їх зміну можуть прийти не демократи, а ісламісти. А урок очевидний: не для України, тому що в Україні може і недосконала демократія, але, принаймні, правителі при владі не засиджуються.
А ось цей урок треба виносити там, де президенти перебувають при владі по 20—30 років і стабільність підтримується на обмеженні свободи слова, свободи преси і на сильних силових структурах. Якщо в країні застій і криза, то з авторитарним урядом суспільство вчиняє саме так.
Що стосується російського керівництва, то, звичайно, Росія швидше не схожа, ніж схожа ні на Єгипет, ні на Туніс. По-перше, в жодній країні з великими нафтовими багатствами поки нічого такого не відбувалося. По-друге, поки росіяни дуже цінують стабільність, але треба розуміти, що коли стабільність у свідомості суспільства перетворюється на застій, то цей момент вже не можна пропускати. Коли стабільність у свідомості суспільства перетворюється на глухий кут, то трапляється те, що відбувається в Тунісі.
ДО РЕЧI
За даними «Інтерфакс-Україна», на ранок понеділка в Єгипті перебувало від 6,5 до 7 тис. туристів з України: 3,5 тис. в Шарм-ель-шейху, 3 тисячі в Хургаді. На консульському обліку перебувають 830 громадян України. Як передає інформагентство, за даними посольства України в Єгипті, загиблих і постраждалих громадян України внаслідок мітингів немає, а звернень українських туристів до цього посольства та МЗС України про можливе дострокове повернення на батьківщину не зафіксовано. Як вплине непроста внутрішньополітична ситуація в Єгипті на туристичний потік з України? Про це «День» запитав експертів.
Олена ШАПОВАЛОВА, президент Асоціації лідерів турбізнесу України:
— Звичайно ж, це (рішення МЗС.— Авт.) вплине на туристичні потоки, які виїжджають сьогодні з України. Якщо МЗС опублікував на своєму веб-сайті рекомендації для українських громадян не їхати в дану країну, то варто очікувати переговорів туристичних компаній з авіакомпаніями про повернення грошей за квитки на продані турпутівки. Якщо туди (до Єгипту. — Авт.) їздити небезпечно, то й літаки до нього не літатимуть. Навіть якби туристи забажали поїхати в гарячу точку, то їм просто не буде чим до неї дістатися. Тому або за путівки в Єгипет, які придбані були раніше, туроператори повертатимуть гроші, або ж переноситимуть термін їхньої дії на певний час. У кожного туроператора може бути своя ситуація. Все залежить від того, як туроператор зможе домовитися з авіакомпаніями та іноземними готелями, з якими він підписав контракти... Введення військ у місто за умовами придбання путівок — це форс-мажор. Якщо він виникає, то згідно з українським законодавством ніхто нікому нічого не винен. Однак туроператори на це не підуть. Вони завжди шукатимуть такий варіант виходу з ситуації, щоб не постраждав клієнт.
Йосиф АНДРІК, директор компанії TEZ TOUR UKRAINE:
— На даний момент у містах Хургада, Шарм-Ель-Шейх, Дахаб та інших немає ознак заворушень. На курортах і в готелях традиційно для цієї країни присутні представники туристичної та звичайної поліції. Необхідності в посиленні охорони готелів немає. Події, які відбуваються в Єгипті, не є загрозою життю чи здоров’ю туристів, які відпочивають на курортах Хургади, Шарм-Ель-Шейха. Ми продовжуємо польоти до Єгипту, оскільки багато туристів, які купили в нас тури, не збираються відмовлятися від поїздок. Ми приймаємо заяви на повернення грошей за умовами договору на покупку туру, й надалі оцінюватимемо ситуацію і діятимемо на користь туристів. TEZ TOUR надає можливість перебронювати тури до Єгипту на пізніші дати або на інші напрямки. Компанія TEZ TOUR скасувала екскурсії до Каїра до стабілізації ситуації.
