Рокіровка
З білоруської «вертикалі», схоже, забирають людей Кремля
Глибоку білоруську стабільність, підкріплену результатами нещодавнього референдуму і парламентських виборів, не похитнуть ніякі санкції ворожого Заходу. Приблизно так офіційний Мінськ уявляє доктрину розвитку своєї держави. Між тим, останнім часом найвищий політичний істеблішмент Білорусі переживає певні трансформації. Їхнім черговим проявом стала відставка одного з найпомітніших чиновників — голови адміністрації президента Урала Латипова. На його місце було призначено одного з найближчих соратників Олександра Лукашенка — Віктора Шеймана, який донині працював генеральним прокурором. На думку аналітиків «Білоруської ділової газети», Шейман — один з небагатьох людей, яким президент Білорусі хоч трохи довіряє. У свою чергу генеральним прокурором Білорусі призначено Петра Міклашевича, який до цього працював першим заступником голови Верховного суду.
Нагадаємо, що на початку осені Брюссель заборонив Шейману, а також міністру внутрішніх справ Білорусі Володимиру Наумову, міністру спорту Юрію Сівакову та високопоставленому офіцеру сил спеціального призначення полковнику Дмитру Павліченку в’їзд на територію Євросоюзу. Подібний крок зробили і США — до «чорного списку» увійшли підозрювані у причетності до зникнення опонентів білоруського режиму. Зовсім недавно Євросоюз також прийняв рішення про заборону на в’їзд представників білоруського керівництва через недемократичність парламентських виборів і референдуму.
Білоруські політики називають заміну голови адміністрації президента давно очікуваною. На думку лідера Партії комуністів Білоруської Сергія Калякіна, ця відставка «вписується у сформовану за Олександра Лукашенка практику, коли всі люди, які забезпечували чергову елегантну перемогу, йдуть зі своїх посад». «Найближчим часом на нас чекає ще низка великих кадрових перестановок», — цитує Калякіна «Хартія’97». Голова Об’єднаної громадянської партії (ОГП) Анатолій Лябедька в інтерв’ю Белапан назвав дві можливі причини відставки Латипова. Першою, на його думку, могло стати продовження «кампанії вигнання з керівництва країни» людей, які мають гарні відносини з російською політичною елітою. Друга причина, за словами лідера ОГП, може полягати в тому, що «Урал Рамдракович стомився від государевої служби». «Я думаю, напрацьовані за ці роки зв’язки відкривають йому дорогу до великого бізнесу. Зробити це за протекції влади буде нескладно», — вважає Лябедька. Голова Білоруської соціал-демократичної партії «Народна Грамада» Микола Статкевич також вважає відставку Латипова «продовженням загальної тенденції чистки людей, тісно пов’язаних із Росією».
За тиждень до усунення Латипова було відправлено у відставку могутнього голову Комітету державної безпеки Леоніда Єріна. Генерал-лейтенанта «зарахували до резерву» свого відомства. Власне кажучи, чекісти очікували цієї події принаймні місяць — їхній керівник нібито догулював решту відпустки, а по суті був відсторонений від справ одразу ж після референдуму і виборів 17 жовтня. Відомий кінорежисер-документаліст, автор резонансного фільму про Олександра Лукашенка «Звичайний президент» Юрій Хащеватський пов’язує звільнення Єріна з тим самим «витравлюванням московської складової з білоруської «вертикалі». Хащеватський називає Єріна та Латипова людьми, близькими до Кремля. Водночас він не виключає можливої рокіровки: призначення колишнього голови президентської адміністрації на посаду голови КДБ. Найчастіше ж можливими спадкоємцями Єріна називають секретаря Ради безпеки Геннадія Невигласа і згаданого вище міністра спорту і туризму Юрія Сівакова. Останньому точно треба підшукати іншу посаду. Адже невиїзний міністр туризму — явище надто специфічне навіть для нинішнього білоруського режиму.