Росія заганяє себе в цивілізаційний глухий кут

У вчорашній «Прямій лінії» президента РФ Володимира Путіна з росіянами очікувано домінувала тема України. Російський президент знову ж повторив свої тези про нелегітимність української влади і про єдиний народ, який намагаються розділиться зовні. Окрім того, звинувативши Захід у подвійних стандартах, хазяїн Кремля заговорив про необхідність довіри, прозорості у зовнішніх відносинах, і наголосив,  що Росія надає великого значення міжнародному праву?  Останнє особливо звучить цинічно, зважаючи на те, що якраз Росія не дотрималась цілої низки договорів, анексувавши Крим в України.

І на цей вимушений крок — приєднання Криму, зазначив Путін, Росія змушена була вдатися через те, що в Криму виникла реальна загроза життям російських громадян. А цього якраз не було, що і підтвердила доповідь ООН про ситуацію з правами людини в Криму і в Україні.  Путін зізнався, що Росія не виношувала планів анексії Криму, а фактично скористалася ситуацією, щоб прибрати до своїх рук Крим, аби як потім зізнався він, щоб у місті російської слави не з’явились кораблі НАТО. 

«Росія не приєднувала Крим силою, а створила умови з допомогою спеціальних формувань та збройних сил для вільного волевиявлення людей Криму і Севастополя. Рішення про входження до складу РФ кримчани прийняли самостійно, а Росія просто відгукнулася на заклики людей», — сказав президент РФ.  Тим самим він зізнався, що «зеленими чоловічками» були російські військовослужбовці, які якраз під дулом зброї забезпечили проведення референдуму, який не визнала жодна країна. А на той час Росія заперечувала наявність російських солдат в Криму, шеф МЗС РФ Сергій Лавров навіть заявив тоді, що російські солдати не ховають свого обличчя.

Тепер сам Путін називає нісенітницею наявність російських солдат у східних регіонах України. І це тоді, коли українські спецслужби на днях затримали 23 військовослужбовців ГРУ Російської Федерації.

І верхом цинізму можна назвати заяву Путіна про не легітимність української влади. «Ми дійсно вважаємо сьогоднішню владу нелегітимною, вона такою бути не може — у неї немає загальнонаціонального мандата на управління країною», — сказав він. І це при тому, що російська влада одразу визнала нелегітимну владу Автономної Республіки Крим, сфальсифікований референдум, і визнає ополченців на сході України, які насправді є терористами і у подібній ситуації в Росії з такими «ополченцями» зі зброєю росіяни справилися б так як це було у Беслані чи «Норд-Ост».

Путін же закликає українську владу, яку він, за його словами, не визнає, щоб вона почула вимоги сходу і дала гарантії, що їхні права будуть захищені. 

«Питання в гарантіях. Нам потрібно спонукати їх до того, щоб було знайдено вирішення питання, де гарантії? І жителі сходу і півдня України теж запитають і нас, і сьогоднішніх правителів в Києві: добре, будуть вибори 25 травня, ви хочете, щоб ми їх визнали, завтра ви забудете і пришлете до нас до Донецька, Луганська, Харкова чергового олігарха», — сказав Путін і додав, що на це треба знайти відповідь.

 І тут Путін вирішив ударитися в історію, щоб ще раз показати, що Україна є неповноцінною державою. «Новоросія», а це й Харків, Луганськ, Донецьк, Херсон, Миколаїв, Одеса не входили до складу України в царські часи. Це все території, які були передані в Україну у 20-ті роки радянським урядом. Навіщо вони це зробили, Бог їх знає», — заявив він.

Досить дивними були заяви Путіна про ситуацію в Україні і те, що  президентські перегони проходять абсолютно не допустимо і в неприйнятних формах. «Якщо далі все так відбуватиметься таким чином, ми, звичайно, не зможемо визнати все, що відбуватиметься після 25 травня, легітимним. Які ж це легітимні вибори, якщо кандидатів зі сходу постійно б’ють, обливають чорнилом і так далі, не допускають до зустрічей із виборцями. Що це за виборча кампанія?» — сказав Путін. При цьому він заявив, що за Конституцією України, якщо її не змінити, то нові вибори проводити за «чинного президента Януковича» неможливо. А це все не можна розглядати інакше, як втручання у внутрішні справи України.

І найбільшим відкриттям Путіна було пояснення походження українського націоналізму. За його словами, джерелом цього є західні частини України, які частково перебували в Чехословаччині, в Польщі, в Угорщині, і ніде й ніколи вони не були повноцінними громадянами цих країн. «Те, що вони були людьми другого сорту в цих державах призабулося. Але в історичній пам’яті, під кіркою, десь у душі там закопано. І звідси витоки цього націоналізму», — сказав він. Але ж ці області були і під царською Росією. За словами Путіна, у жителів центру і сходу України інший менталітет. «Опинившись у складі України, зібраної по частинах у радянський час, людям важко розуміти один одного», — сказав він. І додав, що Росія як добрий сусід, близький родич буде допомагати в цьому. Але Росія так і не пояснила українцям, навіщо було силою забирати Крим, населенню якого ніхто не погрожував. Але потрібно допомогти їм. Яка наша роль. Роль — доброго сусіда, близького родича», — заявив господар Кремля.

«РОСІЇ ПРОПОНУЄТЬСЯ ЮШКА ДЛЯ ЗАДОВОЛЕННЯ ЇЇ ФОБІЙ І РОЗВ’ЯЗАННЯ КОМПЛЕКСІВ»

Лілія ШЕВЦОВА, провідний науковий співробітник Московського центру Карнегі:

— Формат цього спілкування — «Пряма лінія» президента з народом — відображає просто сутність нинішньої влади, яка, ліквідувавши всі політичні інститути, інколи змушує легітимізувати  себе саме таким самодержавним способом.

Поки що жодне спілкування Путіна з народом не дало жодних результатів. Це — спілкування одноразового користування. Але воно має певний сенс: не просто заміну  інститутів і самої системи таким цікавим діалогом авторитарного лідера із суспільством. Сенс ось у чому: цією прес-конференцією Путін підтверджує те, що він намагається запропонувати Росії новий суспільний «контракт».

Попередній суспільний «контракт» Путіна з Росією базувався на одному принципі — Росія обміняла власні політичні права на стабільність. А цим суспільним «контрактом» Путін пропонує обміняти економічний добробут і майбутнє російського суспільства на життя у військовій державі. Україна тут відіграє величезну роль як основної «посилки», легітиматора цього суспільного «контракту».

Україна використовується не лише як хлопчик для биття, а і як підтвердження наявності ворога: зовнішнього і внутрішнього. Адже українці — пов’язані з російськими націонал-зрадниками. Але самі українці, звісно, не можуть стати реальним ворогом. Вони можуть ним стати, тому що підживлюються за рахунок Заходу і НАТО.

Україна, водночас, стає і приводом для гордості, бо іншої гордості в росіян немає. У них не може бути гордості щодо свого добробуту чи інших досягнень. Завоювання Криму видається актом справедливості, відродження Росії і актом перемоги. По суті, Росії пропонується штучна юшка для задоволення її фобій і розв’язання комплексів. Україна виявляється такими багатофункціональними ліками, наркотиком, приводом, стимулом, поштовхом тощо в обґрунтуванні нового правління і нової системи військової влади в Росії.

Які конкретні пропозиції Путіна щодо України? На них можна не звертати уваги. Вони, знову ж таки, загорнуті в силу-силенну брехні, неточностей, обману, маніпуляцій, неправильного тлумачення. Ці відповіді потрібно розкривати і шукати правду. Інколи цей пошук веде у зовсім іншому напрямку.

Найголовніше, що ці пропозиції адресовані не світові, не Україні. Вони адресовані російському суспільству і пропонуються як «гарнір» до основної брехні, нової концепції легітимації. Загалом, вони нічого серйозного не несуть, тому що кожен із його аргументів приховує чергову брехню.

«Ми хотіли домогтися вільного волевиявлення в Криму і для цього відправили туди своїх солдатів...». Це не брехня, але це абсолютно абсурдна заява — наче можна досягти вільного волевиявлення за допомогою армії. Інколи він каже правду, але вона підкріплюється фантастичними цинічними конструкціями.

Тому те, що сказав президент Путін у спілкуванні з народом, слід розглядати як аргументи для внутрішнього користування. Йому байдуже, як ви сприймете ці аргументи: зі сльозами чи зі сміхом. І Путину вже також байдуже, як сприймуть ці аргументи на Заході.

Тут відбулося щось серйозне: Кремль і російська влада перестали дбати про те, як їх сприймають за межами Росії. Їм уже начхати. Вони не дбають про свій імідж. Для них важливо знайти обґрунтування для власного суспільства: переконливі чи ні.

«ДЕНІКІНСЬКА ІДЕОЛОГІЯ, ГІТЛЕРІВСЬКІ МЕТОДИ ЗАХОПЛЕННЯ, ГЕОПОЛІТИКА ДУГІНА...»

Юрій ЩЕРБАК, дипломат, публіцист:

— Зустріч Путіна з народом завдяки телевізійному спілкуванню фактично стала приводом для популярного оприлюднення його доктрини щодо подій в Україні. Він намагався бути переконливим і виправдати те, що відбувається в Україні під диктовку російського керівництва.

У цій доктрині можна виділити кілька пунктів. Вона являє собою суміш цинізму і відвертої брехні, геополітичних марень про велич Росії, імперських комплексів. У цій доктрині містяться елементи втручання у внутрішні справи іншої держави, спроба нав’язати силою своє бачення світу і перетворити Україну у підпорядкований і нікому не потрібний вже після того, як вона втратить всі ознаки державності, протекторат Росії. Це звичайно нагадує протекторат, який створила гітлерівська Німеччина після захоплення Судетів 1938 року. Замість повноцінної і дуже демократичної Чехословацької Республіки став протекторат Чехії та Моравії.

До чого закликає пан Путін? По-перше, він каже, що Україна і Росія єдиний народ, але водночас каже, що ми близькі родичі. Або єдиний народ, або близькі родичі — у цьому вже є протиріччя. Але це твердження є повністю брехливим, тому що ще в царські часи було відомо всім, що це різні народи, але тоді український народ не мав своєї державності. Та це був окремішній народ зі своєю етнічною історією і географією, і своєю мовою, цілком оригінальною і відмінною від російської, своїми звичаями. Це окремий народ і сьогодні ставити питання про те, що українці і росіяни це — єдиний народ, це — блюзнірство і відверта брехня.

По-друге, пан Путін твердить, що територія України передана в 1920-ті роки радянським урядом. Це абсолютна брехня і нічого близького до розуміння історичних процесів немає. Я хотів би нагадати, що 1917 року, коли Центральна Рада оголосила про своє існування, тимчасовий уряд у Петрограді визнав автономний статус України з 5-ма губерніями: Волинською, Київською, Полтавською, Подільською, Чернігівською. У листопаді 1917 року Центральна Рада поширила владу на Холмщину, Катеринославщину, Херсонщину, частину Курської, Воронезької губерній  і Таврію без Криму. 1918 року Крим увійшов до складу української держави Скоропадського. Хочу нагадати про акт злуки між Україною Наддніпрянською — Українською Народною Республікою — і Західною Українською Народною Республікою, який юридично підтвердив українського народу, його державність, соборність. Практично можна сказати, що в тому складі і в тій географічній композиції, яку ми сьогодні спостерігаємо. Тобто ніяка радянська влада фактично не робила ніяких подарунків Україні. А Україна досягла цього сама в ході великої революції, яка розвалила російську імперію. Треба згадати, що територія України вже близька до сучасної території, крім Західної України була підтверджена Троцьким від імені Радянської Росії у Бресті на мирних переговорах між Центральними державами і також Німеччиною та Австро-Угорщиною в переговорах з представниками уряду УНР. І таким чином ми уже мали територію України з великою частиною Східної України, яка вже існувала, і яка була легітимна.

Більше того, 1924 року територія України була скорочена завдяки претензіям Росії і ми віддали Росії Шахтинський і Таганрозький округи Донецької губернії. Таким чином сьогоднішні зазіхання Росії на Донецьк і Луганськ не є випадковими. Це продовження імперської політики тієї ж Радянської влади, яка забрала фактично в Росію 30 процентів українських етнічних територій. Частина територій Воронезької, Курської, Білгородської області, які були заселені українцями, перейшли до Росії. Навпаки, загарбницька політика Росії скоротила українську територію.

Третє твердження пана Путіна, що галичани були людьми другого сорту, неповноцінними на території Австро-Угорщини, а потім Польщі, Чехословаччини просто ганебне. Я хочу знову нагадати президентові, який поняття немає про історію, що українці були членами парламенту, видатними державними діячами тих країн. Там існували освітні центри.   

Тобто, це — жахлива образа для людей, які є нині серцем України. Вони — невід’ємна частина українського народу, нації та держави. Це твердження Путіна — повна брехня. Цим самим, він пояснює витоки українського націоналізму, але вони лежать не в тій площині...

Твердження Путіна про те, що нинішнє керівництво України нелегітимне не витримує жодної критики. Тим паче, що він сам собі суперечить, тому що Росія пішла на переговори з українським керівництвом. Путін сам сказав, що підтримує зв’язки та дає сигнали кандидатам президенти України, даючи їм навіть певні характеристики. Однак це наводить на певні думки, з якою метою він це робить.

Утім, всім відомо, що Верховна Рада легітимно обрала уряд, спікера, якому передала тимчасові повноваження президента України і, таким чином, керівництво України абсолютно легітимне, після повалення жахливого режиму російських маріонеток в обличчі Януковича та його режиму.

Твердження Путіна про те, що українське керівництво вчиняє злочин проти народу, також є зловісним. Воно пропагандистське і є попередженням: Росія може застосувати військову силу. Ця заява абсолютно не відповідає дійсності, тому що ці злочини вчиняють групи спеціального призначення та  розвідувальні групи, які перейшли на територію України і організовують тут сепаратистський рух.

Можна ще багато наводити заяв президента Росії, які не відповідають дійсності, і які фактично хочуть виправдати ті жахливі події (з погляду міжнародного права), які сталися.

Брехня Путіна гнучка і змінна. Якщо ще місяць тому Путін стверджував, що під час захоплення Криму немає жодного російського військового, то сьогодні він каже, що «за спиною сил самооборони в Криму, коректно, але рішуче діяли російські військові, щоб забезпечити вільне волевиявлення»! Тільки гітлерівські окупанти могли казати, що забезпечують вільне волевиявлення за допомогою штурмових загонів СА і СС. Подібне твердження робить і президент великої країни — соромно і за нього, і за країну...

Можна звернути увагу і на твердження Путіна про те, що Росія може не визнати вибори президента України. Росія робить все для цього і визнає вибори тільки на своїх умовах. А вони полягають у знищенні української суверенності, приниженні України, яка має цілувати руку московському цареві. Тільки такий спосіб існування України може задовольнити Росію.

Сьогодні треба всім зрозуміти, що жодні поступки щодо Конституції та  мови нічого не дадуть. Вони тільки принизять Україну і принесуть війну. Як колись казав Черчілль: буде спочатку приниження, ганьба, а потім — війна. На це не можна йти, це — той рубіж, за який немає права ніхто відступати.

Зараз може йти мова про виведення російських спецвійськ з території України і деескалацію вторгнення, агресії, яку ми сьогодні спостерігаємо.

Я би хотів звернути увагу і на політичні погляди президента Росії, який є відвертим денікінцем. Він посилається на денікінське твердження і каже, що  навіть білі не допускали думки про розділ України і Росії. Вони і не визнавали цього, тому що Денікін казав, що існує «единая и неделимая Россия», а отже  ніякої України бути не може. Але вони не визнавали також Фінляндії, суверенності Польщі, Грузії. Про яку незалежну Україну могла бути мова в ідеології людей, які представляли білий рух і царський режим? Ця заява Путіна свідчить про його умоглядні горизонти. Вони тримаються на кількох стовпах: білій денікінській ідеології, гітлерівських методах захоплення інших земель і на геополітиці Дугіна, який з параноїдальною впевненістю штовхає Росію на глобальний конфлікт із Заходом і, зокрема, США.

Путін порівнює події в Україні з Югославією. Це означає, що він хоче повторення цього сценарію. Путін, як і Мілошевич, намагається перетворити на вогнище тліюче вугілля громадянської війни в Україні. Вся мудрість українського нового керівництва повинна полягати в тому, щоби не допустити повторення югославського сценарію в Україні. Тим більше, що ніяких об’єктивних підстав для цього немає.

Щодо твердження Путіна про те, що не забезпечуються права українців на сході України. Нещодавня українська революція — єдина і на сході, і на заході. Це був виступ проти бандитського корумпованого режиму. Це виступ озлиднених та бідних людей, які втратили всяку надію на справедливість. Але Росія використала цей протест на сході, щоби вирішувати свої геополітичні спроби. Захищати права людей буде і має український уряд і легальне керівництво областей. «Зелені чоловічки» і «колорадські жуки», які приходять на нашу територію, не мають права захищати громадян іншої держави.