Розрив пуповини?

Наполегливо контрольований «Газпромом» російський телеканал НТВ після прес-конференції Володимира Путіна в Кремлі заявив про остаточний розрив наступника з єльцинською епохою. Путін дійсно говорив про свою відповідальність за рішення, що приймаються, і навіть навів приклад незалежності від Єльцина: «Ясно, що якби був Борис Єльцин президентом, ми не повернули б такі символи нашої державності, як гімн Радянського Союзу, мелодію гімну Радянського Союзу. Я знаю, що Борис Миколайович був проти, він мені про це говорив. У нього своя думка з цього питання, і я сьогодні очолюю країну, я несу відповідальність політичну за її сьогоднішній стан і за її майбутнє».

Зауважимо — швидше відповідальність музичного характеру. Дійсно, зловмисному ветерану не вдалося нав’язати главі Держави Російської Глінку замість Александрова. У Володимира Володимировича виявилася своя думка і тепер ми про неї знаємо. Але минула прес-конференція російського президента примусила знову повернутися до запитання: а чого ж ще — крім музики, звичайно — вдалося добитися Володимиру Володимировичу в тих рідкісних питаннях, коли його думка суперечила думці Бориса Миколайовича?

Путін довго і дещо сумбурно говорив про Білорусь. Загальний зміст його висловлювання — краще б, звичайно, жити в союзі, де не було б ніякої Росії і ніякої Білорусі, але раз у Мінську не хочуть, то «давайте це забезпечимо, цей суверенітет, і введемо у правило, як у Євросоюзі. Що тут незрозуміло». Незрозумілого немає нічого, якби перед цим — правда, на зустрічі не з журналістами, а з медиками — президент не пояснював, що країна з трьома відсотками російської економіки не може бути рівною Росії. Значення Євросоюзу саме в тому, що Люксембург там у прийнятті рішень прирівнюється до Франції та Німеччини, а якщо виникає підозра, що хтось у цьому сумнівається, починається загальноєвропейська істерика.

Між зустріччю з лікарями і зустріччю з журналістами була поїздка Бориса Миколайовича до Білорусі. Телевізор нам все показав: Єльцин поводився як «гарант стабільності» (самохарактеристика), повідомляв про регулярні зустрічі з «Касьяновим, Путіним, міністрами», захищав «гарний» російсько-білоруський договір, який «хтось хоче змінити». Одні говорять, що це Путін послав Єльцина у Білорусь миритися з Лукашенком (і покритикувати себе?), інші — що це Лукашенко запросив Бориса Миколайовича «натиснути» на Путіна, запропонувавши йому за це (!) пост глави майбутньої союзної держави. Хоч би як там було, внаслідок поїздки Путін від своєї позиції відступив і про поглинання Білорусі вже не йдеться в принципі.

Приблизно те ж саме відбувалося свого часу, коли путінський висуванець Сергій Миронов спробував було виступити з ідеєю про продовження президентського строку. Володимир Володимирович виправдовувався перед усім чесним народом у присутності Бориса Миколайовича на кремлівському прийомі: продовження не буде. «Правильно!» — сказав президент № 1. Те ж саме він міг би повторити і після кремлівської прес-конференції.

Проте коментатор НТВ упевнений, що тепер Путін заборонить соратникам спілкуватися з Єльциним і взагалі зважиться на кадрову чистку. Ризикну передбачити, однак, що кадрові питання будуть складнішими, ніж музичні. І, отже, вирішувати їх будуть зовсім інші люди…