Румунія вирішила опікуватися торгівлею з Україною
Товарообіг між Україною та Румунією впав на 20 відсотків, і минулого року зафіксовано найнижчий за останні чотири роки його рівень — $223 млн., йшлося на переговорах. Прем'єр-міністрові Румунії буде наказано взяти ситуацію під особистий контроль, сказав Константінеску. Невідомо лише — що від цього зміниться. Бо, по-перше, Україна та Румунія не належать до найбагатших країн світу, не мають вільних валютних коштів та купівельноспроможного населення. По-друге, незважаючи на всі обіцянки, особисте контролювання й т. ін., роками не вирішувалася проблема Криворізького гірничо-збагачувального комбінату, куди Румунія інвестувала понад $700 млн., і який невідомо ще коли добудується й запрацює. Так само нікуди не рухаються в реальності проекти так званих «єврорегіонів» на Верхньому Пруті та на Нижньому Дунаї. Румунія ніколи не вважалася в Києві пріоритетним ринком (хоча слова часто свідчили про інше), і ніхто особливо не вивчав можливостей цього ринку для України. Так само — і в Румунії стосовно України.
Натомість досить часто доводиться чути, що в Україні румунську меншину обмежують у правах. У Чернівцях та області вона, зокрема, має школи, факультет в університеті, газети, ефірний час на радіо i телебаченні — чого часто немає в української меншини в Румунії. Хіба що багатонаціональний університет, про який президенти домовилися ще торік, точно не буде виключно румунським.
Єдине що — молодь, виїжджаючи навчатися до Румунії, здебільшого там і залишається, бо й заробіток там трохи вищий, і безробіття менше, ніж на Буковині.
Будуть чи не будуть відносини між Україною та Румунією добрими — залежить навіть не від бажання президентів чи урядів. Бідним країнам дружити важко, зате завжди знаходиться, що ділити, в цьому випадку — континентальний шельф та виключні економічні зони. Обидві сторони до візиту Константінеску не виключали можливості звернення до Міжнародного суду — хоча й запевняли, що хотіли б обійтися без цього.
