Сам на сам з оскаженілою природою
Землетрус у Пакистані продовжив серію жахливих природних катастроф, що сталися за останній рік: цунамі в Індійському океані, убивчі засухи в Нігерії та інших країнах Африки, урагани Катріна і Рита, оповзні у Центральній Америці та пожежі в Португалії.
Ці події між собою не пов’язані, а уразливість людини перед природними катаклізмами така ж стара, як і наш вид. Але, втім, у цьому можна знайти щось спільне — це попередження всім нам: ми не готові до всіх цих багаторазових потрясінь, багатьох з яких нам не уникнути і в майбутньому.
Швидке зростання населення Землі піддало впливу нових типів екстремальних джерел уразливості величезну кількість людей. На планеті зараз проживає 6,5 млрд. людей, майже на чотири млрд. більше, ніж п’ятдесят років тому. Згідно з даними Організації Об’єднаних Націй, збереження нинішньої тенденції призведе до того, що населення світу до 2050 сягне кількості 9,1 млрд. чоловік.
По мірі того, як населення прибуває, мільярди людей скупчуються в уразливих районах нашої планети — поблизу берегових ліній, яким загрожують шторми та підйом рівня океану, або ж на гірських схилах, яким загрожують лавини й землетруси, або ж регіонів, де відчувається нестача води, і люди вмирають від засухи, голоду і хвороб. І що типово, найбідніші люди витісняються у найризикованіші місця планети, де вони змушені жити й працювати — а також вмирати, коли відбуваються природні катастрофи.
Частота й інтенсивність більшості основних катаклізмів збільшується. Частково це спричиняється зміною клімату. Як кількість, так і сила ураганів, найвірогідніше, збільшується внаслідок підйому температури поверхні океану, викликаного глобальним потеплінням, яке відбувається внаслідок людської діяльності. Земля ставатиме ще теплішою в наступні десятиріччя, що призведе до виникнення іще більшої кількості пожеж, оповзнів, теплових хвиль, засух, іще більшого масштабу та ще могутніших ураганів.
Аналогічно ми також спостерігаємо виникнення й поширення нових захворювань, таких як СНІД, атипова пневмонія і пташиний грип. Людська популяція заповнює нові райони планети і вступає в контакт з новими мешканцями тваринного світу, при цьому нові інфекційні захворювання передаються від тварин до людини. Так сталося у випадку із СНІДом і пташиним грипом. Можливо, виникатимуть й інші інфекційні захворювання, або ж уже відомі ставатимуть суворішими (як це було з лихоманкою Денге в Азії у цьому році) внаслідок змін клімату та взаємодії між людьми й тваринами.
Інший спільний елемент в усіх цих катастрофах — це наша шокуюча непідготовленість, особливо нездатність допомогти найбіднішим членам суспільства. Після того, як по Сполучених Штатах ударив ураган Катріна, ми побачили, що президент Буш поставив на чолі американського Агентства з надзвичайних ситуацій своїх найліпших друзяк, а не професіоналів. Обладнання і персонал, які так потрібні були в зоні кризи, опинилися в Іраку на відстані у половину окружності земної кулі від неї.
Аналогічно Пакистан також був дуже погано підготовлений, щоб справитися з останнім землетрусом, частково тому, що, як і США, Пакистан витрачає дуже багато коштів на свої воєнні програми і недостатньо фінансує суспільну охорону здоров’я та програми підготовки до надзвичайних ситуацій. Міжнародні агентства з надання допомоги також відчувають нестачу грошових коштів і ресурсів.
Уряди мають зробити певні базові дії. По-перше, вони мають провести ретельну оцінку специфічних типів загроз для своїх країн, включаючи загрозу епідемій, наслідків зміни клімату, екстремальних погодних явищ і землетрусів. Для проведення таких оцінок необхідно створити і підтримувати роботу наукових консультантів високого рівня. Буш, наприклад, значно підвищить рівень безпеки США й усієї земної кулі, якщо він почне прислухатися до того, що говорять провідні вчені, і стане приділяти менше уваги думці політичних лоббі, якої вони дотримуються стосовно зростаючих загроз із боку викликаних людиною кліматичних змін.
Існує установа експертів, яка набирає силу і яка могла б допомогти виконати цю роботу. Нещодавно Інститут Землі при Колумбійському університеті, яким я керую, спільно із Світовим банком завершив глобальну оцінку деяких типів природних катаклізмів — таких, як засухи, землетруси та повені. Використовуючи вдосконалені статистичні методи й методи картографування, ми визначили, яким чином ці загрози розподілені по території земної кулі. Інші мої колеги з Інституту Землі, а також з аналогічних дослідницьких інститутів усього світу проводять ретельні оцінки розвитку цих загроз з урахуванням змін клімату на нашій планеті, зростання її населення, а також схем розвитку міжнародного туризму і розселення людей по планеті.
Але політичні лідери не використовують цей тип наукової інформації адекватним чином, в основному через глибоку безодню, яка продовжує існувати між науковим суспільством, політиками й широкою громадськістю. Громадськість в більшості своїй нічого не знає про ті наукові знання, якими вчені володіють відносно загроз, які стоять перед нами як і про те, що ці загрози можна зменшити, якщо потурбуватися про це заздалегідь.
Політики, як правило, є фахівцями у питанні завоювання голосів виборців або створення альянсів, а не в розумінні глобальних процесів, що відбуваються у кліматі, енергетиці, захворюваннях і виробництві продовольства, які впливають на всіх жителів нашої планети. Навіть різні групи вчених, які працюють у сфері охорони здоров’я, кліматології, сейсмології та інших спеціальностях, — не налагоджують один з одним адекватної взаємодії, незважаючи на те, що сьогоднішні загрози часто проходять через різні наукові дисципліни.
Ці провалля, що пролягають між політиками і вченими, а також між самими вченими, мають бути закриті, якщо ми хочемо впоратися із загрозами, які постають перед нами. Природа весь рік нагадувала нам про те, що поставлено на карту.
Погана новина полягає у тому, що загрози, швидше за все, посиляться в подальші роки, в міру того, як наша планета ставатиме все більш перенаселеною і буде далі змінюватися внаслідок людської діяльності. Хороша новина полягає в тому, що у нас є наука і технологія, за допомогою яких ми можемо справлятися з цими загрозами краще, ніж будь-коли. Ми можемо створити більш безпечне майбутнє, але тільки якщо ми будемо готові скористатися нашими науковими знаннями й досвідом на благо усіх.
Джеффрі САКС, професор економіки, директор Інституту Землі при Колумбійському університеті
