Серйозна втрата як стратегія
Не зовсім правильно вживати вираз «ситуація в Газі» або «війна в Секторі Гази» щодо конфлікту, який відбувається в останні три тижні в Ізраїлі та Палестині. У Секторі Гази проводилася антитерористична операція «Литий свинець». Сама ж війна ведеться не останні три тижні, а останні декілька років, як мінімум — з моменту приходу ХАМАСу до влади в Газі, і війна йшла не в Газі, а на півдні Ізраїлю, оскільки на ізраїльські міста роками падали випущені терористами ракети. В останні тижні ракетні обстріли із Сектора Гази були особливо масовими і практично безперервними.
Антитерористична операція армії оборони Ізраїлю в Секторі Гази «Литий свинець» була викликана цим обстрілом і мала завдання забезпечити безпеку страждаючих від ракет територій Ізраїлю. Наскільки зараз можна судити з попередніх підсумків операції, гарантувати припинення обстрілу півдня Ізраїлю найближчим часом не можна. Безперечно, операція мала декілька варіантів розвитку, в тому числі, окупацію Гази і зміну там правлячого нелегітимного терористичного режиму ХАМАСу, який прийшов до влади внаслідок перевороту, проведеного 2007 року. Проте, частково внаслідок тиску міжнародного співтовариства, частково з внутрішніх причин, «програма-максимум» операції виконана не була, Ізраїль зупинився на заподіянні максимальної шкоди терористичній інфраструктурі ХАМАСу. З погляду руйнування вогневих позицій, майстерень із виготовлення ракет, припинення контрабанди озброєння і боєприпасів, армія свої завдання виконала. Експерти зазначають, що операцію було проведено вкрай технічно і професіонально.
Щойно Ізраїль заявив про припинення вогню та початок виведення своїх військ із території Гази, ХАМАС розгорнув терор щодо ще вцілілих активістів ФАТХу. Протягом дня самими хамасівцями в Секторі Гази було розстріляно 16 членів ФАТХу.
Під час операції загалом понад мільйон ізраїльтян опинилися в зоні обстрілу. Оскільки армія оборони Ізраїлю під тиском міжнародного співтовариства відмовилася від планів повної окупації Гази, що можливо існували, або, як мінімум, взяття під контроль так званого «Філадельфійського коридору» (кордону Сектора з Єгиптом), то гарантій, що обстріл не триватиме — немає. Проте, навіть повна окупація Гази і зміна там режиму могла і не призвести до повного зникнення у ХАМАСу можливості провести обстріл. Скоріше йшлося про те, щоб позбавити ХАМАС бажання це робити. Значні жертви серед мирного населення, яких, на жаль, не вдалося уникнути, оскільки ХАМАС практикує прикриття живим щитом своїх вогневих позицій, а також внаслідок великої густоти населення в Газі, повинні були привести ХАМАС до думки, що, мабуть, не варто продовжувати запускати на територію Ізраїлю ракети, навіть якщо така можливість збережеться. Наскільки ця стратегія себе виправдає, сказати наразі складно. Після того, як армія оборони Ізраїлю оголосила про припинення вогню, ХАМАС, звичайно, випустив встановлений залп ракет, щоб залишити за собою «останнє слово». Проте, досвід ліванської кампанії літа 2006 р. показує, що навіть терористичні організації, які не визнають існування Ізраїлю, отримавши серйозних втрат, не горять бажанням продовжувати бойові дії. Два з половиною роки, які минули з часів Другої ліванської війни, Хезболла, що базується в Лівані не здійснює обстрілу ізраїльської території. Можливо, цей досвід стане повчальним і для ХАМАСу.
Проте ситуація ускладнюється тим, що Ізраїль зараз стоїть на порозі дострокових парламентських виборів, і наразі абсолютно немає ясності, хто сформує нову правлячу коаліцію. На жаль, практика показує, що будь-які домовленості, взяті в період зміни влади, хиткі й немає особливої надії, що вони будуть тривалими. Тим більше, що і з палестинського боку незрозуміло, хто може виступати гарантом домовленостей. ХАМАС не признається легітимним ніким у світовій спільноті. Але річ у тім, що й голова Палестинської національної адміністрації Махмуд Аббас із 9 січня цього року також не легітимний — його повноваження закінчилися.
Звичайно, хочеться сподіватися, що ХАМАС, який зазнав тяжких утрат, у майбутньому утримається від обстрілу ізраїльської території, але гарантій ніяких немає. Мабуть, в ідеалі, хотілося б, звичайно, щоб сталася еволюція руху ХАМАС у бік визнання Держави Ізраїль; зрештою, раніше цей шлях уже пройшла Організація визволення Палестини, однак надія на це слабка і ясно, що якщо це коли-небудь і станеться, то у дуже віддаленій перспективі.
