Що треба знати, щоб перемогти?
Едвард ЛУКАС: «На Заході все ще помилково думають, що низька ціна на нафту і економічні санкції стримуватимуть Путіна»![](/sites/default/files/main/articles/11022015/1kramatorsk.jpg)
11 лютого до обіду не було певності, що у Мінську відбудеться анонсований минулими вихідними саміт лідерів «нормандської четвірки» — президента України Петра Порошенка, президента Франції Франсуа Олланда, канцлера Німеччини Ангели Меркель і президента Росії Володимира Путіна. Нагадаємо, що метою цього саміту є знаходження механізмів врегулювання ситуації на Донбасі, викликаною агресією Росії.
Напередодні міністр закордонних справ Франції Лоран Фабіус в ефірі Inter Radio заявив, що зустріч лідерів країн «нормандської четвірки» є ймовірною. «Є низка проблем, які залишаються невирішеними ... але дуже ймовірно, що ми просуватимемося вперед. Це дійсно останній шанс для переговорів», — зауважив він.
Раніше глава МЗС Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр теж заявив, що не впевнений, що зустріч у Мінську відбудеться. Також сумнівів щодо проведення саміту додав той факт, що засідання трьохсторонньої контактної групи у Мінську нічим не закінчилось.
Однак рівно о 12-й годині за київським часом у ЗМІ з’явилося повідомлення з посиланням на прес-службу глави російської держави, що президент Росії Путін прямує з візитом до Мінська, де він візьме участь у переговорах в «нормандському форматі». Цілком можливо, що на рішення Путіна вплинули останні заяви з Вашингтону, де на прес-конференції з Меркель Обама не виключив поставки зброї Україні в результаті провалу мінського саміту, за заклики з боку європейських сторін скористатися останнім шансом досягнення миру.
УКРАЇНСЬКА ДИПЛОМАТІЯ ПРОТИ РАКЕТНИХ ОБСТРІЛІВ
Виникає питання з якими позиціями вийшли сторони на ці переговори, які мають покласти край конфлікту на Донбасі. З одного боку існують Мінські домовленості, підписані у вересні минулого року. Але їх абсолютно не виконують проросійські сепаратисти, яких підтримує Росія поставками важких озброєнь, бойовиків, і солдат.
В результаті російської агресії на Донбасі з квітня минулого року загинуло майже 1500 українських військових і майже 6 тис. мирних жителів. Україна втратила контроль над більше ніж 500 кв.км території, аеропорт у Донецьку після наступу так званих армій «ДНР» і «ЛНР», за підтримки російських військ. Характерно більшість жертв сталося саме після підписання Мінських домовленостей. Напередодні мінської зустрічі сепаратисти здійснили ракетний обстріл Краматорська системами залпового вогню «Смерч», в результаті якого загинуло 16 чоловік і 64 було поранено. Треба зазначити, що Краматорськ знаходиться на відстані 50 км від лінії розмежування, зазначеній у Мінському протоколі.
Така активність проросійських сепаратистів, яких Верховна Рада назвала терористами, лише свідчить про те, що вони роблять ставку на силу, а не мирний діалог щодо того, як насправді вирішити конфлікт на Донбасі. Ультиматум українській владі постійно виставляє російський президент, пропонуючи федералізацію країни, закріплення нещодавні завоювання сепаратистів, розміщення миротворців ООН в зоні конфлікту, і фактично визнання незалежності республік «ДНР» і «ЛНР» у складі федеративної України.
ПОЗИЦІЇ УКРАЇНИ І ЗАХОДУ ПРОТИ УЛЬТИМАТУМУ КРЕМЛЯ
Україна увесь цей час робила ставку на дипломатію, яка, на жаль, не принесла бажаних результатів. Численні зустрічі у женевському, нормандському, мінському, і навіть київському форматі, коли в столиці одночасно перебували держсекретар США, президент Франції та німецький канцлер, а також запроваджені Заходом санкції не зупинили російську агресію.
Київ виступає за виконання Мінських домовленостей, мотивуючи це тим, що під цим документом стоїть підпис російського посла, який не міг би цього зробити без згоди Путіна. Інше питання, як домогтися виконання всіх 12 пунктів цих домовленостей країною, яка порушила до цього всі норми міжнародного права, незаконно анексувавши Крим.
Схожу позицію з Україною займає Франція. Зокрема під час відповідей уряду на запитання і позавчора міністр закордонних справ Лоран Фабіус озвучив вимоги, які збігаються з тим, чого вимагає українська сторона. А це припинення вогню, відведення важких озброєнь, а також контроль за кордоном.
У офісі німецького канцлера Ангели Меркель повідомили, що пропозиція ЄС на переговорах у Мінську базується на минулорічному Мінському протоколі: відведення важких озброєнь, виведення російських військ, створення буферної зони, закриття російсько-українського кордону, введення багатосторонньої моніторингової місії ОБСЄ, надання території, яка окупована проросійськими сепаратистами обмеженої автономії згідно з Конституцією України.
Як повідомляє видання euobserver з посиланням на французького урядовця, Олланд і Меркель намагатимуться зробити все, що забезпечити угоду, яка покладе край конфлікту між урядовими військами та проросійськими сепаратистами на сході Україні.
ОСТАННІ АРГУМЕНТИ ПОРОШЕНКА ПЕРЕД САМІТОМ
Президент України Петро Порошенко під час відвідин Краматорська у ніч на середу заявив, що їде в Мінськ, аби «без будь-яких умов припинити вогонь і почати політичний діалог». Вчора під час засідання уряду він означив рамки можливих поступок України на переговорах у Мінську. Ніякої федералізації, на чому наполягає Москва. Окрім того Порошенко заявив, що готовий прийняти рішення про введення воєнного стану на всій території країни у випадку подальшої ескалації конфлікту.
Іншими словами глава української держави продемонстрував готовність України збільшувати плату для режиму Путіна за продовження російської агресії. Очевидно, Порошенко отримав певні гарантії отримання оборонної летальної зброї, у першу чергу, з боку США. Не випадковим є повідомлення ЗМІ, що американський конгрес підготував законопроект про надання військової допомоги Україні на суму 1 млрд доларів. І якщо сам президент Барак Обама сумнівався, то останні події, здається, привели його до думки, що таки треба йти на такий крок. Що є ознакою протверезіння американського лідера, який у 2009 році спробував «перезавантажити» відносини з Росією і жорстко обпікся на цьому.
«ЄДИНА МОВА, ЯКУ РОЗУМІЄ МОСКВА: ПРОТИТАНКОВІ РАКЕТИ, ПРОТИБАТАРЕЙНІ РАДАРИ, РОЗВІДУВАЛЬНІ БПЛА»
Підтвердження того, що на Заході починають усвідомлювати загрозу, яку становить світу нинішній російський режим. Щодо цього досить показовою є стаття в The International New York Times під назвою «Західні ілюзії щодо України», яка закликає діяти рішуче. «Настав час по-справжньому подивитися на Путіна. Він не просто направив танки і системи ракетного залпового вогню через український кордон, щоб зробити Україну слабкою, яку підриває конфлікт на Донбасі, у країну з проросійськими анклавами а ля Абхазія чи Придністров’я, закріплену у сфері російського впливу. Це символ його остаточного стратегічного повороту від тіснішої співпраці із Заходом в сторону конфронтації, яка посилюється при падінні ціни на нафту і девальвації валюти. Він не дозволить Україні піти. Існує єдина мова, яку розуміє Москва: протитанкові ракети, протибатарейні радари, розвідувальні безпілотні літальні апарати (БПЛА). Треба посилити українську армію цими та іншими озброєннями, змінити аналіз затрат і вигод Путіна. Тут є ризики, але жодна політика не виключає ризиків. Нагадаємо, що Україна відмовилася від більш ніж 1800 ядерних боєголовок в обмін на ці фіктивні зобов’язання з боку Росії в 1994 році щодо поваги її суверенітету і кордонів. Звичайно, вона вже тим заслужила право на щось більше, ніж прилади нічного бачення. І в нинішній дипломатії Заходу щодо України дуже багато ілюзій і мало реалізму», — наголошує видання.
«БАГАТО ЛЮДЕЙ ТЕПЕР РОЗУМІЮТЬ, ЩО РОСІЯ Є ПРОБЛЕМОЮ»
Едвард ЛУКАС, старший редактор журналу the Economist та старший віце-президент Центру аналізу європейської політики. Автор книжки «Нова холодна війна: як Кремль погрожує Росії та Заходу»:
— Захід — не моноліт. Навіть у таких країнах зі слабкою безпековою культурою як Австрія є люди, які розуміють, що відбувається, і в країнах з розвиненою культурою безпеки (як Естонія) є люди, які просто хочуть умиротворити Росію і продовжувати заробляти гроші. Тенденція головним чином розвивається в правильному напрямку. Багато людей тепер розуміють, що Росія є проблемою. Але вони не розуміють масштаби проблеми — найбільше вони не розуміють, що Росія виграє. Вони все ще думають, що низька ціна на нафту і економічні санкції будуть стримувати Путіна. Вони не розуміють, що його не мотивують західні цілі, як-от зробити Росію економічно успішною державою.
Ця ситуація не зміниться, поки люди на Заході ще більше не злякаються. Я боюся, що цього не станеться до тих пір, поки у нас дійсно не буде небезпечної конфронтації з Росією. І навіть тоді я не впевнений, що ми зробимо правильні висновки. На Заході існує великий табір, який думає, що вся ідея розширення НАТО і ЄС була неправильною, і нинішня криза доводить це.
Що Україна може зробити у даній ситуації? Вам буде дуже важко. У вас потрійна криза: 1) фінансово-економічна, 2) політико-конституційна 3) геополітично-безпекова. Не здавайтесь. Реформуйте державні послуги. Зміцнюйте громадянське суспільство. Заохочуйте терпимість і відкритість. Збільшуйте прозорість. Боріться з корупцією за допомогою поєднання правового і соціального тиску. Ви не зможете перемогти путінізм, ставши путіністом.