Шпигунський скандал

Сьогодні всі світові ЗМІ обговорюють прослуховування розвідслужбами США своїх союзників. Україну, начебто, цей скандал не зачепив. А Німеччина дуже обурилась, дізнавшись, що NSA підслуховує її канцлера. Пропонуємо читачам статтю німецького видання, яка вийшла під заголовком «Американське шпигунство: Ніякі ми не друзі», а також пояснення шефа американської розвідки з приводу цього скандалу.@TT Шпигувати за друзями погано? Німеччині доведеться повчитися вибудовувати міждержавні відносини: різні країни можуть бути партнерами, якщо їм це вигідно. Але при цьому вони завжди залишатимуться конкурентами.

Німеччина, а чому ти, власне, дивуєшся? Твої спецслужби роками нічого не робили проти терористів, які пізніше захопили літаки і спрямували їх на Всесвітній торговельний центр у Нью-Йорку, ти рішуче говориш «ні» війні в Іраку, завжди голосуєш проти інтересів США, до того ж є їхнім найсильнішим конкурентом у всьому західному світі...

...І після цього ти ще дивуєшся, коли Америка поводиться з тобою «недружньо», як це нещодавно елегантно сформулювала Ангела Меркель, коли дізналася, що її телефонні розмови прослухувалися разом зі всіма іншими.

На місці німців я б пригадав стару приказку: «Говорячи «а», кажи і «б»!» З одного боку, Німеччина більше не хоче залишатися в тіні США і не хоче, аби ті поводилися з нею, як зі своєю окупаційною зоною, вимагаючи поваги, з якою належить звертатися до такої великої, успішної та визнаної держави. А з іншого боку, вона хоче також, аби інші торкалися до неї, заздалегідь вдягнувши оксамитові рукавички.

Дозвольте нагадати: людина прагне до ідеалів, кохає, страждає, заводить друзів. Людина, але не держава! Завдання держави полягає в тому, аби піклуватися про інтереси і добробут своїх громадян, і перш за все це стосується конкуренції з іншими державами. Про дружбу при цьому навіть не йдеться.

Дружба між державами, думається, чимось схожа на дружбу між Біллом Гейтсом і Стівом Джобсом. Можливо, з професійної точки зору, ці двоє були навіть близькі один одному — обидва досягли порівнюваних успіхів і поважали один одного. Але було також очевидно, що вони були жорстокими конкурентами. Можливо, Стів бував щиро обурений, коли Білл крав його ідеї. Можливо, він бував обурений настільки ж, наскільки бував обурений Білл, дізнаючись, що Стів крав його ідеї.

Держави, особливо такі успішні, як Німеччина і США, чимось схожі на Білла Гейтса і Стіва Джобса. Вони є партнерами, коли їм це вигідно, але при цьому завжди залишаються конкурентами. А конкуренти завжди пильно стежать один за одним.

Але через що ж тоді піднявся такий ажіотаж?! Через шпигунство? Та що ви... Я переконаний, що німецька розвідка BND теж шпигує за урядом Обами або, принаймні, прагне шпигувати. А якщо це не так, то когось із керівників BND треба терміново звільнити за профнепридатність. Бо навіть у мирні часи будь-яка держава хоче знати, що замислюють інші, особливо якщо йдеться про такого сильного конкурента, як США. Можливо навіть, що ці знання їй просто життєво необхідні. 

Ні, цей ажіотаж пов’язаний, швидше, з часом, у якому ми живемо: з часом пустого базікання. Сьогодні будь-яка політична заява набуває такої собі добродійної форми, коли сказане обов’язково має бути пов’язане з «розумінням» і «співіснуванням», з «толерантністю», «цінностями» і «загальним прагненням до кращого світу». Ніхто не насмілюється говорити про те, що Німеччина веде жорстоку економічну конкурентну боротьбу практично проти всіх країн світу, і про те, що при цьому йдеться про забезпечення власного добробуту, не кажучи вже про виживання єдиної європейської валюти.

Німці проміняли політику влади на політику моралі, але при цьому не врахували, що з часів Другої світової війни пройшло вже багато років і Німеччина давно вже є звичайною державою серед інших держав. Німці настільки пишаються тим, що вони від самого 1949 року більше не намагаються розбити увесь інший світ дощенту, що увірували в те, що в очах американців вони виглядають якимись особливими. А якщо вони поводяться так добре, то невже вони не заслуговують хоча б на якусь особливу прихильність?

А тепер вони дивуються, коли з’ясувалося, що інші держави розглядають Німеччину як небезпечного противника. Ми ж, американці, навпаки саме з цього завжди і виходимо.

СЛАБКІСТЬ АМЕРИКИ ЯК ШАНС

Ну, добре, ми, звичайно, теж інколи обурюємося щодо цього. Наприклад, цього року стало відомо, що Китай не лише викрав схеми приблизно двох десятків нових збройових систем. Агенти Піднебесної шпигували за Обамою ще під час його першої президентської передвиборчої кампанії 2008 року. Тоді наше обурення теж було велике, принаймні в перші декілька днів. Довгождана перша зустріч Обами з китайським президентом Сі Цзіньпіном, кажуть, пройшла у досить прохолодній атмосфері.

Але в Німеччини є перевага, якої немає в Америки: такі гучні шпигунські скандали приносять їй значно більше користі. Бо подібні скандали надають рідкісний шанс вийти моральним переможцем у сутичці з Америкою. Нинішня слабкість Америки, яка викликана серед іншого і політичним лавіруванням Обами, є для інших хорошою можливістю показати власну незалежність від «великого брата».

НАРЕШТІ НА РІВНИХ

Звинувачуючи Америку у відсутності моралі, Меркель завойовує для Німеччини моральну перевагу, якої у неї не було впродовж майже цілого століття. Обґрунтовано дорікнути надмогутній державі — який же політик не мріє про таке?!

Якщо Меркель пощастить домогтися від американців вибачень (які, втім, теж є лише своєрідним дипломатичним жестом і не більше того), то їй вдасться щось, що не вдавалося жодному з її попередників на посту канцлера: Німеччина отримає тим самим статус рівної з Америкою.

Отже я можу тільки зняти капелюх перед Меркель. Навіть якщо вона не вміє користуватися мобільним телефоном, захищеним від прослуховування, Німеччина, з дипломатичної точки зору, перебуває в дуже хороших руках.

Ерік Т. ХАНСЕН

Die Zeit, Німеччина, 30 жовтня 2013, переклад ИноСМИ.Ru

ІНША ДУМКА

Директор національної розвідки США Джеймс Клеппер заявив, що головне завдання спецслужб — знати про плани лідерів іноземних держав. Про це він оголосив на слуханнях, які почалися в конгресі. Клеппер визнав: помилки в роботі були, але запевнив, що стосовно американців закони не порушувалися. До того ж, за всіма іноземцями без розбору не стежили. Директор американської розвідки не став заперечувати, що спецслужби прослуховували телефонні переговори і переглядали електронні повідомлення керівників і урядів інших країн. Але, переконував конгресменів Клеппер, ці держави чинять так само і спостерігають за США. У свою чергу глава Агентства національної безпеки Кіт Александер зазначив, що краще відповісти за свої дії в конгресі, ніж допустити напад на країну. На уточнююче питання конгресменів, чи може, наприклад, Франція шпигувати за США в момент, коли йдуть ці слухання, він відповів ствердно. При цьому глава АНБ спростував повідомлення ЗМІ про масштабне перехопленні спецслужбами США переговорів євролідерів. Нагадаємо, звинувачення на адресу американської розвідки з’явилися після публікації даних, розкритих колишнім співробітником спецслужб Едвардом Сноуденом.