Сходить нова зірка французької політики

У Франції доволі несподіваного обороту набирає передвиборча президентська кампанія. Зовсім нещодавно всі опитування пророкували у другому турі перемогу консерватора, «кремлівського кандидата» Франсуа Фійона над лідером «Національного фронту» Марін Ле Пен.

А тепер виявляється, що фаворитом на цих президентських виборах досить несподівано став незалежний кандидат Еммануель Макрон. Згідно з опублікованими опитуваннями служби Elabe на замовлення Les Echos і Radio Classique, 39-річний політик може перемогти Ле Пен у другому турі виборів 7 травня, заручившись підтримкою 65% голосів виборців. При цьому в першому турі — 23 квітня Макрон отримує 23%, Ле Пен — 27%, а Фійон — 20%. І таким чином Фійон, який мав раніше рейтинг у 26%, не потрапляє до другого туру.

Цікавим є те, що опитування було проведено до останніх одкровень з приводу «Фійонгейт» — скандалу довкола дружини Фійона — Пенелопи, яка отримувала гроші платників податків за фейкову роботу. За даними газети Le Canard Enchaine, вона отримала 831 тис. євро з державного фонду за роботу, яку вона не виконувала. При цьому свідчень того, що вона справді там працювала, немає, стверджує видання. Фійон заявив ЗМІ, що робота була справжня, але прокуратура розпочала розслідування і вже допитала подружжя. Про серйозність цього скандалу свідчить те, що кілька депутатів із правоцентристської Республіканської партії закликали пана Фійона зняти кандидатуру з президентських перегонів.

ХТО ТАКИЙ МАКРОН

39-річний Макрон, якого називають новою зіркою французької політики, починав кар’єру інвестиційним банкіром, був радником чинного президента Франції Франсуа Олланда. У 2014 році він обійняв посаду міністра економіки в другому соціалістичному уряді, який очолив Мануель Вальс. На тлі протестів проти трудової реформи й у зв’язку з появою в нього президентських амбіцій у серпні 2016 року він пішов у відставку. А до цього у квітні Макрон створив політичну організацію En Marche («Вперед!»). Одна з акцій En Marche стосувалася збору скарг виборців на стан справ у країні. У липні міністр виступив із промовою, у якій пообіцяв привести рух «у 2017 рік та до перемоги». Еммануель Макрон відомий своїми ліволіберальними поглядами. В уряді він відзначився політикою, спрямованою на дерегуляцію ринку.

«ЕММАНУЕЛЬ МАКРОН ВИГЛЯДАЄ НАЙМЕНШ РИЗИКОВАНИМ КАНДИДАТОМ»

Ніколя ТЕНЗЕР, директор Паризького центру вивчення та осмислення політичних рішень (CERAP):

— Як у багатьох інших країнах, майбутні вибори у Франції залишаються вельми невизначеними і, здається, можуть поставити під сумнів усі прогнози. У листопаді 2016 року фаворит серед консерваторів Ален Жюппе зазнав поразки від екс-прем’єр-міністра Франсуа Фійона за президентства Саркозі. У грудні 2016 року президент Франсуа Олланд, який має дуже низький рівень популярності, урочисто оголосив, що не балотуватиметься на другий термін, що стало безпрецедентним у П’ятій Французькій Республіці. У січні 2017 року на праймеріз Соціалістичної партії невідомий широкому загалу Бенуа Амон переміг Мануеля Вальса, який обіймав посаду прем’єр-міністра в лівоцентристському уряді Олланда. Несподівано виявилося, що, попри класичний розподіл між лівими і правими, у другий тур може потрапити колишній міністр економіки Еммануель Макрон та крайнє правий політик Марін Ле Пен.

Але всі знають, якими ненадійними є такі опитування! Ми також досі не знаємо, чи обтяжений скандалами Франсуа Фійон матиме можливість конкурувати, чи може відмовитися від боротьби. Якщо це станеться, то консервативна партія «Республіканці» та її союзники повинні висунути іншого кандидата. І багато хто розмірковує, хто це — він або вона — може бути.

І останнє, але не менш важливе, ми досі не знаємо, чи буде балотуватись лідер центристської партії Франсуа Байру, чи він буде об’єднуватись з Макроном. Дехто також припускає, що кандидат від «зелених» Яннік Жадо,  як багато інших кандидатів, не зможе  балотуватись, бо йому треба отримати письмове схвалення принаймні 500 мерів міст, яке повинно бути направленим до Конституційного Суду, або він може вступити в союз з іншим кандидатом.

Окрім того,  дехто висловлює припущення, що радикальний лівий кандидат Жан-Люк Меланшон і лівий соціаліст Амон можуть укласти угоду. Якщо вони зливаються, то ліві стануть потужнішим, у той час як багато соціал-демократів, у тому числі деякі депутати-соціалісти вже підтримують Макрона, як це робить багато центристів і колишніх прихильників Алена Жюппе.

Таким чином, за менш ніж три місяці до президентських виборів невизначеність залишається. Треба також мати на увазі, що вибори у Франції відбуваються, в основному, в чотири раунди: два президентських і два парламентських. Це означає, що той, хто переможе на президентських виборах у травні, не матиме більшості в парламенті. Така схема «співжиття» вже відбулося тричі з 1986 року. Це означає, що можуть бути різні точки зору між президентом і прем’єр-міністром, особливо в зовнішній політиці і сфері безпеки.

Якщо підсумувати ситуацію прямо зараз, то головне питання залишається: хто буде суперником Марін Ле Пен у другому турі? У будь-якому разі вона, як очікується, отримає найбільше число виборців у першому турі голосування, і дехто побоюються, що вона може мати більше, ніж 26%, як зараз показують опитування громадської думки. Якщо Фійон зрештою пройде у другий тур, а Макрон з якої-небудь причини не зможе, що трапиться, якщо Байру піде на вибори, а Меленшон підтримає Амона, але це малоймовірно.

Боротьба у другому турі Фійона або будь-якого іншого жорсткого консервативного кандидата з Ле Пен може дати перевагу «Національному фронту»: багато виборців зліва можуть не прийти на вибори, в той час як крайнє ліві виборці можуть підтримати Ле Пен для того, щоб «зламати» систему. Якщо замість Фійона консерватори поставлять Алена Жюппе, що також малоймовірно, але все-таки можливо, він може стати серйозним конкурентом Макрона, але ніхто не виграє від того, якщо ліві об’єднаються. Якщо Макрон доб’ється успіху в першому турі,  то він, швидше за все, виграє другий раунд проти Ле Пена. Він також може виграти парламентські вибори, оскільки його партія En Marche! підтримає своїх кандидатів у всіх виборчих округах.

Цілком очевидно, що ми вступаємо у ризиковані часи. Всі ми знаємо, що обидва — Фійон і Ле Пен — повністю підтримують позицію Путіна щодо Сирії і України. Радники обох кандидатів підтримують приєднання Криму, які вони відвідали, і закривають очі, щоб не сказати більше, на військові злочини Росії. Вони обоє  виступають за скасування санкцій проти Росії за дії в Україні. Якщо Ле Пен дійсно є євроскептиком і має намір відмовитися від євро, хвалить Дональда Трампа, а також має міцні зв’язки з крайнє правими партіями в Європі, то Фійон, звичайно, не такий орієнтований на Європу, як Олланд і Макрон, але вже заявив, що він може вийти з Європейської конвенції про права людини. Після зустрічі з канцлером Меркель в січні, якщо він навіть похвалив німецько-французький союз, його позиція по Росії сильно розходиться.

Коли мова заходить про Еммануеля Макрона, то він, безумовно, є динамічним європейцем і заявляв багато разів, що базові європейські цінності не є предметом переговорів. Він також зробив хороший хід щодо Росії. Як міністр економіки і на початку своєї кампанії він також виступав за скасування санкцій і свого роду умиротворення з Росією. Але з листопада, можливо, під великим впливом колишнього члена Європарламенту Даніеля Коен-Банді, який виступає за бойкот Чемпіонату світу в 20018 році в Росії, а також інших політиків, він часто заявляв, що Росія і Європа не поділяють однакових цінностей. Він також сказав, що не може бути скасування санкцій, допоки Росія не виконає Мінських угод. Він також заявив, що Асад не захисник християн на Близькому Сході, а  воєнний злочинець. Можна навіть припустити, що в найближчі тижні він зміцнить свою позицію щодо Росії і буде повністю сприймати позицію Меркель—Олланд щодо України.

Звичайно, якщо буде висунуто іншого консервативного кандидата, то ми повинні звертати велику увагу на його або її позицію щодо Європи, України і Близького Сходу. Але прямо зараз ще рано турбуватися про це. На даний момент Еммануель Макрон виглядає найменш ризикованим кандидатом.

«У ФРАНЦУЗЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ Є ЗАПИТ НА ОНОВЛЕННЯ І ОМОЛОДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО КЛАСУ»

Тетяна КАСТУЄВА-ЖАН, керівник Центру РОСІЯ-ННГ у Французькому інституті міжнародних відносин:

— Макрон — цікава фігура, його рейтинг абсолютно не залежав від «фийонгейту», але він  насправді може, звичайно,  сприяти його зміцненню, оскільки решта кандидатів або не розглядаються як переконливі (Бенуа Амон для правих), або викликають відторгнення як дуже крайні (крайньолівий Меланшон або крайньоправа Ле Пен). Він зайняв деяку центрову нішу, між лівими, з уряду яких він пішов, і правими, створивши власний рух. Його програма  достеменно невідома, він не брав участі в праймеріз і не захищав її в дебатах з іншими кандидатами. Його позиція щодо Росії й України теж у деталях невідома, але, в усякому разі, здається далекою від позицій Ле Пен і Фійона.

Він може бути привабливим для декількох категорій електорату, він одночасно належить до істеблішменту, у нього дуже типовий для французької еліти освітній бекграунд (Вища школа адміністрації, Інститут політичних наук, робота в інспекції фінансів), при цьому він фрондер, який пішов з уряду. Ділові кола він може залучити тим, що знає бізнес і був банкіром.

Навіть жіночий електорат може бути вражений тим, що його дружина набагато старша за нього, і вони живуть з її трьома дітьми від першого шлюбу. Загалом, Макрон — фігура несподівана і в якої, у світлі того, що відбувається у Франції, починаючи з сюрпризів на праймеріз правих, є шанси на цих виборах. У всякому разі, його електоральні мітинги збирають немало прихильників. І, зважаючи на чималі суми, зібрані на кампанію, більші, ніж у Фійона чи Жюппе, у нього немала підтримка в серйозних колах. Усі, хто з ним перетинався, говорять про його блискучий розум. Центристська ніша, навіть якщо він сам не любить цей термін, може зіграти йому на руку. Французи відчутно втомилися від тих, хто набив оскому розколів на правих і лівих, і можуть вітати нову особу, не викриту принаймні поки ні в яких гучних скандалах. У французькому суспільстві є запит на оновлення й омолодження політичного класу.