Слідами Талібану
Ситуація в Бангладеш стає дедалі небезпечнішою
Чи рухається Бангладеш у ту ж чорну діру, що поглинула Афганістан за часів правління талібів? Побоювання чимдалі зростають, оскільки офіційні та фундаменталістські релігійні сили тепер, здається, діють безкарно — і за видимої підтримки місцевої поліції, правлячої Бангладеської національної партії (БНП), а також місцевої влади.
Багато років Бангладеш була винятком в ісламському світі, дотримуючись незалежного курсу мирним, світським і демократичним шляхом. Традиційно, згідно з містичним вченням бенгальських суфіїв, мусульманська більшість мирно уживалася з представниками інших релігій, і Бангладеш мала добру славу стосовно освіти і громадянських прав жінок. Донедавна мусульманські фундаменталісти були дискредитовані, бо воєнізовані формування на зразок «Аль-Бадр» і «Разакар» підтримували злодіяння стосовно громадянського населення, що здійснювалися під час громадянської війни 1971 року.
Ситуація почала змінюватися в 2001 році, коли прем’єр-міністр Бегум Халеда Зія, вдова вбитого генерала Зії, замінила в конституції світський характер держави на «верховну владу Аллаха». Підбадьорена цією зміною партія Джамаат-е-Ісламі, молодший партнер правлячої БНП по коаліції, яка підтримує зв’язки з озброєними формуваннями та зберігає близькість із Пакистаном, закликала до введення норм шаріату (ісламського закону).
БНП, мабуть, розглядає релігійний екстремізм як інструмент для підриву впливу опозиційної Ліги Авамі, що значною мірою спирається на нерелігійні верстви та міський середній клас. Точно так само значне збільшення кількості медресе (релігійних шкіл), фінансованих за рахунок Саудівської Аравії та країн Перської затоки, — частина явної спроби відходу від культури релігійної терпимості, характерної для Бангладеш. Загальна кількість цих медресе становить близько 64 – х тисяч, і вони керуються тим самим фундаменталістським різновидом ісламу (деобанді), що надихав Талібан.
Небезпека, притаманна курсу Бангладеш, — цілком реальна. Офіційні особи індійської розвідки стверджують, що лідер партії, яка є партнером БНП по коаліції, муфтій Фазлул Хак Аміні, підтримує зв’язки із забороненою озброєною ісламістською групою Харкат-уль-Джихад-аль-Ісламі або Худжі, яка, у свою чергу, імовірно пов’язана з «Аль- Каїдою». У 1999 році члени Худжі спробували вбити сокирою поета Шамшура Рахмана, який сповідає помірні погляди. Сорок чотири члени Худжі були заарештовані, двоє з них стверджували, що були прислані Осамою бен Ладеном із Південної Африки та Пакистану, щоб розподілити гроші серед екстремістських медресе.
Бангладеські робітники- мігранти, які виїжджають на заробітки до країн Перської затоки та повертаються додому, пройнявшись радикальними ваххабітськими та салафістськими вченнями, підкидають ще більше дров до багаття. За вплив серед радикальних ісламістських лідерів у північно-західній Бангладеш бореться Бангла Бхаї, який у 2004 році зробив спробу здійснити ісламістську революцію в кількох областях, що межують з Індією. Повстання, підтримане місцевою поліцією та десятьма тисячами прихильників, закінчилося тільки після придушення його урядом.
Неурядова організація Taskforce against Torture зібрала документальні свідчення про понад 500 випадків застосування тортур і залякування радикальними ісламістами, які вбивали прихильників Комуністичної партії. Об’єктами нападів ставали також індуси, християни та буддисти, а не так давно релігійні екстремісти нападали на святині суфіїв, які вони вважають ідолопоклонницькими, і навіть на бенгальські культурні центри, що об’єднують прихильників усіх релігій у рамках етнічної спільності.
Віддаючи належне бенгальській владі, вона, здається, відчуває, — хай і під тиском країн, які надають допомогу, — що їхня країна сповзає до стану «держави-невдахи», і здійснюють серйозніші зусилля, спрямовані на арешт ісламістських вбивць, попри те, що деякі з них є членами правлячої коаліції. Дві радикальні ісламістські групи булo забороненo. Але поступових арештів не вистачить, щоб повністю зупинити це сповзання, якщо культивуванню нетерпимості не покладуть край.
Для втіхи слід зазначити, що щорічне економічне зростання стабільно становило 5% протягом останніх кількох років. Але тепер багато бангладешців бояться втратити кошти для існування через необмежений імпорт китайського текстилю після минулорічної ліквідації квот. Погіршення економічної ситуації в Бангладеш тільки ускладнило б і без того напружені відносини між спільнотами та забезпечило б родючий ґрунт для джихаду, але реформи, що мали б перешкодити цьому погіршенню, часто блокуються через політичні усобиці та бойкот опозиції.
Світ не може допустити, щоб у Бангладеш, — де члени Худжі, як вважають, надали притулок багатьом борцям Талібану після падіння їхнього режиму, — виник другий Афганістан. Тиску з Індії не вистачить, щоб змусити бенгальський уряд дотримуватися толерантної форми ісламу, як це було протягом перших трьох десятиріч незалежності країни. Усі держави Азії, включаючи Китай і Японію, повинні будуть зіграти свою роль у тому, щоб зупинити сповзання Бангладеш у фанатизм і хаос. Інші країни світу повинні підтримати їх у цьому — інакше може виявитися дуже пізно.
Чарльз ТАННОК — віце-президент підкомітету Європарламенту з прав людини
