Словаччина відмовилась від Мечьяра
Явка на вибори в Словаччині оцінюється приблизно у 70 відсотків. Партія, яку очолює Мечьяр, здобула 19,5 відсотка голосів словацьких виборців, що означає її втрати: чотири роки тому її показники були вищими на 7,5 відсотка. Екс- прем’єр Мечьяр відмовляється від коментарів, і його можна зрозуміти. Він розраховував на більше, тепер же, як вважають словацькі аналітики, перспективи продовження його активного політичного життя виглядають дуже непереконливо. Але загалом 36 місць із 150 у словацькому парламенті — не такий уже й поганий показник.
Другим фінішував Демократичний християнський союз — партія, яку представляють прем’єр Дзурінда і міністр закордонних справ Едуард Кукан — з показником більше за 15 відсотків. Словацькі аналітики стверджують, що для партії — це явний успіх, оскільки такої кількості поданих за неї голосів ніхто напередодні виборів не очікував. Кукан уже відразу після виборів заявив, що хотів би зберегти за собою пост міністра закордонних справ, очевидно, що й голова уряду Дзурінда має чималі шанси зберегти свою посаду за собою. Головна «родзинка» словацьких виборів — в тому, що вперше після 1991-го, коли теоретично перестав існувати соціалістичний лад, і з 1993-го, коли Словаччина стала самостійною державою, до парламенту вперше пройшли комуністи, причому вони здобули досить немало — 11 парламентських мандатів. Це можна пояснити тим, що загальна ситуація в країні не є легкою, безробіття сягає 18 відсотків (і при цьому в Словаччині легально й не дуже зайняті чимало українців). Комуністи вже заявили про себе в якості опозиційної партії. Словацькі експерти передрікають, що уряд сформують коаліція в складі партії прем’єра Дзурінди, коаліції, що представляє інтереси етнічних угорців, християнських демократів, а також, можливо, новоутвореної партії ANO («так» словацькою). Це — друга особливість словацького політикуму, яка певною мірою ріднить її з українськими реаліями: напередодні виборів було утворено дві нові партії. Партію ANO, яка декларує відданість ліберальним цінностям, пов’язують з телевізійним магнатом Паволом Рушко. Партія SMER заявляє про себе як про лівоцентристську, і її лідер Роберт Фіцо, дізнавшись про результати голосування, виглядав розчарованим: 13,5 відсотка голосів виборців принесли йому 25 місць у парламенті, але жодною мірою це не задовольнило прем’єрських амбіцій.
Європейський Союз і головуюча в ЄС Данія вже прислали свої вітання, вказуючи, що ЄС пильно спостерігає за тим, який парламент формується в країні, і який уряд буде створено, який був би здатним продовжити прогрес у набутті членства в ЄС. Союз підтвердив, що вітатиме Словаччину як свого нового члена.
Отже, психологічну війну словаки, схоже, виграли. Залишилося розв’язати практичні проблеми — а їх надто багато, щоб політика нового уряду могла вважатися популярною.
