Смертельне «послання Талібану»
В’ячеслав ШВЕД: Убивство Раббані — серйозний удар по мирному процесу в Афганістані
Афганці вчора оплакували загибель головного переговірника з талібами, колишнього президента Афганістану Бурхануддіна Раббані. За збігом обставин ушанування пам’яті Раббані, який очолював Високу раду миру, відбувалося в міжнародний День миру. Але, здається, цей день в афганців радше викличе більше страху через те, що ця смерть, а Раббані був таджиком, може ускладнити міжетнічні відносини і підштовхнути країну до громадянської війни.
Такі побоювання не випадкові, адже під час створення Високої ради миру нинішній президент Афганістану Хамад Карзай назвав Раббані найбільшою надією афганського народу і закликав рух Талібан скористатися можливістю встановити мир. Висока рада миру веде переговори з Талібаном, сам Раббані очолював головну опозиційну партію в Афганістані.
А цього схоже і не прагне Талібан. Адже, як стало відомо, метою цього екстремістського руху було саме блокування мирних переговорів і встановлення миру в країні. В інтерв’ю агентству Reuters представник терористичної організації Талібан Забінулла детально розповів, як талібам удалося заманити в пастку і вбити Раббані.
За словами екстреміста, створили цілу групу, метою якої було організувати переговори з Раббані про припинення війни в Афганістані, хоча справжньою метою було знищення колишнього президента країни.
«Коли Раббані підійшов до нашого представника, щоб обійняти його, той, активувавши прикріплену до тіла вибухівку, убив екс-президента і чотирьох його охоронців», — цитує агентство Забінуллу. За його словами, обидва «учасники переговорів» від Талібану часто зустрічалися, тому екс-президент їм довіряв.
До речі, саме через це вбивцю-смертника не перевірили на наявність вибухівки. Бо, як повідомляє агентство, він сказав, що має послання від керівництва Талібану.
Таліби заявили, що будуть продовжувати вбивати своїх політичних противників. Раніше їм удалося ліквідувати брата нинішнього президента Хаміда Карзая, а також впливового командира Дауда Дауда, який підтримував кабульську владу.
Тим часом глава афганського зовнішньополітичного відомства Джанан Мосазаїл заявив, що вбивство колишнього президента Афганістану Бурхануддіна Раббані не має завадити миротворчому процесові в країні. За його словами, Раббані — не перший політик, на якого скоєно напад, але Афганістану не потрібно піддаватися на провокації і йти на поводі в тих, хто намагається порушити хід життя в країні.
Нагадаємо, що Раббані був президентом Афганістану 1992—2001 рр. Але після того, як 1996 року Кабул захопили таліби, його було фактично усунено від влади. У 1980-х роках Раббані був одним із керівників бойовиків, які воювали проти Радянської армії. Зокрема, 1985 року він керував придушенням повстання радянських полонених у таборі Бадабера неподалік пакистанського міста Пешавар.
«День» звернувся до експерта с проханням прокоментувати, як убивство Раббані вплине на подальше примирення в Афганістані та на долю цієї країни взагалі?
КОМЕНТАР
В’ячеслав ШВЕД, кандидат історичних наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, віце-президент Усеукраїнської громадської організації «Український центр ісламознавства»:
— По-перше, у самому Афганістані зараз дуже складна ситуація довкола обговорення принципів формату майбутнього миру, мирного договору між владою і талібами, який має передбачати фактично повернення талібів, я не можу зараз сказати, якою мірою, до участі в активному політичному житті Афганістану. У цих обговореннях бере участь багато річних течій, фракцій, від поміркованих до найбільш радикальних, екстремістських, які не хочуть і чути про будь-яке замирення в Афганістані за тим принципом, що його пропонує уряд Карзая, США, НАТО і Захід.
По-друге, в Афганістані завжди дуже активно працювали зовнішні сили, які ставили свої завдання. Тут також потрібно дуже ретельно проаналізувати: а кому вигідна постійна нестабільність в Афганістані, як така ситуація не дала змоги афганському народу перейти до спокійного мирного життя? При цьому я хотів би згадати про таку важливу річ. Що взагалі відбувається в регіоні Близького і Середнього Сходу? У чому суть і зміст глибоких трансформацій? Фактично триває широкомасштабне відновлення цивілізаційно-культурної ідентичності арабського світу, зокрема Афганістану. І, в принципі, головний мейнстрім політичного життя полягає в тому, що найбільш активну й провідну позицію в цьому процесі посідають помірковані ісламістські сили.
Що ж до Афганістану, то йдеться про помірковане крило талібів, яких хочуть залучити до керування державою. Це практично найбільш оптимальний варіант мирного процесу для Афганістану. Але, звісно, навколо цього відбувається дуже жорстока боротьба.
— А кому із зовнішніх чинників вигідна дестабілізація ситуації в Афганістані?
— Чесно кажучи, я не можу зараз сказати, хто безпосередньо може бути зацікавлений у підриві стабілізаційного процесу в Афганістані. Звичайно, це має бути серйозний пошук із боку спецслужб, аналітиків спецслужб, які володіють серйозною документальною базою. І вони могли б дійти досить парадоксальних висновків. Афганістан сьогодні знаходиться у полі боротьби між декількома основними регіональними і світовими центрами політики. І в кожному з цих центрів окремі політичні сили ведуть свою окрему політичну гру. В Афганістані настільки велике сплетіння протиріч, зіткнення інтересів, що розплутати його дуже важко.
Убивство Раббані — серйозний удар по мирному процесу в Афганістані. Але, на мою думку, іншого шляху в афганського народу немає. Він має прийти до усвідомлення того, що має відбутися компроміс між нинішньою владою та поміркованим крилом Талібану.
— Якою тоді має бути роль одного з головних центрів політики — Сполучених Штатів, які зацікавлені в стабілізації ситуації в Афганістані? Чи мають вони й надалі зберігати військову присутність у цій країні?
— США мають залишатися певний час у цій країні, але в якісно новій іпостасі. Уже не будуть присутні бойові підрозділи. В основному ж це будуть радники, фахівці з питань підготовки збройних сил Афганістану. Можливо, у деяких ключових містах залишаться підрозділи спецназу, військово-повітряних сил. Але бойові підрозділи будуть виводити. Я думаю, що в Афганістані буде процес аналогічний тому, що триває в Іраку.
— А якою може бути роль України в Афганістані, зважаючи на те, що наша країна поступово, можна сказати, мікроскопічними долями, збільшує свою присутність у цій країні?
— Україна дуже обережно в цьому плані поводиться, і, мабуть, це виправдано. Тому що у нас доволі пекучі спомини про гірку долю декількох тисяч українців, які загинули під час афганської війни. І будь-які втрати негативно позначаться на політичній ситуації в Україні. Тому в нас туди направлено медичний персонал і декілька інструкторів. Імовірно, у нас така форма співробітництва буде розвиватися. Але мені здається, що Україна могла б знайти можливість брати участь в підготовці військових кадрів для Афганістану, як це робили за Радянського Союзу. Зокрема, це може бути підготовка фахівців внутрішніх справ. У нас досить розгалужена мережа вищих учбових закладів Міністерства внутрішніх справ. Тут ми могли б надати велику допомогу афганському народу у підготовці кваліфікованих фахівців та поліцейських для органів внутрішніх справ.