Союз зламний...

Мінськ загрожує Москві вийти зі складу Союзної держави, якщо російський монополіст «Газпром» постачатиме газ Білорусі за європейськими цінами. Як повідомляють російські ЗМІ, таку письмову заяву передав главі уряду Росії Михайлу Фрадкову прем’єр-міністр Білорусі Сергій Сидорський. Мінськ пообіцяв Москві, що у разі збереження Кремлем низьких цін на газ для Білорусі країна буде готова «просувати вирішення питання про створення спільної газотранспортної організації». Це єдина потенційна поступка Мінська Москві.

Сидорський вважає, що підвищення цін на газ — «руйнування самої основи Союзної держави». Таким чином, уперше за 12-річну історію створення союзного об’єднання в офіційному документі говориться про можливість юридичного виходу Білорусі з Союзу Росії та Білорусі. Однак не схоже на те, що Росія має намір змінювати озвучену раніше позицію щодо підвищення у 2007 році для Білорусі ціни на газ утричі. Прес-секретар голови «Газпрому» Сергій Купріянов нещодавно заявив, що позиція «Газпрому» залишається незмінною. Як може вплинути на білорусько-російські відносини і становище президента Білорусі заплановане підвищення цін? Про це — в коментарі.

КОМЕНТАР

Анатолій ЛЯБЕДЬКА , опозиційний діяч, Білорусь:

— Поки що інформація про ультиматум Росії — лише чутки. Але тенденція така, що через якийсь час «українську схему» тією чи іншою мірою буде реалізовано в Білорусі. Наскільки це трагічно для білоруської економіки? Треба аналізувати. Національний банк Білорусі вже зробив висновок: якщо ціна за 1 тис. куб газу становитиме 95 доларів, то це викличе великі проблеми для економіки. Тому влада і уряд знервовані. Чому Сидорський? Тому що його призначено відповідальним за вирішення цього питання. Я не думаю, що вживається мова ультиматумів. Поки протягом 15 років уряду Лукашенка вдавалося лавірувати, використовуючи політичні маніпуляції, отримувати економічні преференції. Сьогодні треба визнати, що Білорусь отримує порядку 6 млрд. доларів прямих дотацій з боку Кремля. І це якщо говорити про енергоносії. Білоруській владі хотілося залишитися, як і раніше, на дотації у Росії і на цьому робити політичний проект, який називається «білоруське економічне диво».

Безперечно можна сказати, що йдуть переговори, які мають відмінність від того, що було раніше. Вони не йдуть у спокійному руслі. Влада занепокоєна. Очевидно, що сьогодні ризики та загрози для Лукашенка йдуть не лише від Заходу, а й від Сходу.

Економіка Білорусі не готова до ціни 95 доларів. Вона пристосована до 47 доларів і ще реалістично цю ціну підняти на 15—20 відсотків. А все інше руйнує модель економічного дива. Лукашенко хоче вийти з цієї ситуації з найменшими економічними та політичними витратами. Він не готовий іти до єдиної грошової одиниці й віддати «Белтрансгаз» на тих умовах, про які говорить Росія. Він ні до чого не готовий, що призводить до руйнування його монополії на контроль. Будь- то політика чи економіка. Лукашенко звик до моделі, якою він користується 12 років, і він не хоче її міняти.

Нинішня ситуація у відносинах з Москвою може призвести до того, що Лукашенко вимушений буде розпочати якісь кулуарні консультації на предмет пом’якшення позицій ЄС до білоруського режиму. Також не випадково у нещодавньому посланні до парламенту білоруський лідер назвав Китай стратегічним партнером номер один. При цьому Лукашенко згадав цю країну в чотири рази частіше, ніж Росію. Це також непрямо вказує на те, що є проблеми, вирішення яких буде складним. Швидше за все в Пекіні не здогадуються, що у них є партнер номер один Білорусь.

Розрив з Росією і вихід із Союзної держави означатиме політичну смерть для Лукашенка, оскільки вся його енергія і риторика йшла на особливі відносини з Росією. Це буде дуже болісно для нього, оскільки це означатиме, що 12 років Білорусь ішла не в тому напрямку, в якому вів її білоруський вождь. Швидше за все, Лукашенку доведеться чимось ділитися, (це передусім «Белтрансгаз»), і робити якісь преференції для росіян у питаннях приватизації. Це ті плани, які сьогодні активно обговорюються в кулуарах влади.

Чи можливе поліпшення відносин між Білоруссю та ЄС? Спочатку Мінськ повинен продемонструвати лібералізацію ситуації у країні. До речі, деякі переміщення в цьому плані вже спостерігаються. Зокрема, помітне деяке послаблення в судових процесах щодо учасників демонстрацій. Усі вони визнаються винними, але покарання за кримінальними справами даються за «мінімальною планкою». Це дещо незвично, але я думаю, що це такий собі реверанс у бік Заходу. Однак важко уявити, як Лукашенко зараз балансуватиме між Сходом та Заходом. У Росії діють за правилами, у Європі — за законами. Хоч домовленостей у Європі складніше досягти, але вони мають більшу гарантію безпеки для Лукашенка, ніж домовленості з Росією.