«Справжнє політичне обличчя AIU»

Нещодавно утворений «Американський інститут в Україні» (AIU) пов’язаний із правим крилом американського політикуму, що має три угруповання. Перше з них включає такі групи, як Ку-клукс-клан, Товариство Джона Бьорча та Міньютмен. Їх цікавить насамперед внутрішня політика. Друга група — це неоконсерватори. Вони контролюють США від 80-х рр. З ними зазвичай асоціюються такі люди, як Волфовіц, Перл, Кротгеймер, Волстеттер, Норквест, Крістол-молодший, Чейні та Рамсфелд. Колишній міністр закордонних справ Колін Пауелл у своїх спогадах називає їх ментально ненормальними. Їхні погляди поширюються через такі видання та інститути, як «Wall Street Journal», «Foreign Affairs», Американський інститут ініціативи, Єврейський інститут проблем національної безпеки, Американський ізраїльський комітет громадських справ та Центр стратегічних і міжнародних досліджень.

Вони підтримують Лікуд та праве крило сіоністів, а також християнських євангелістів. Вони хочуть змінити світ за американським зразком та зробити його безпечним для великих бізнес-корпорацій та неоліберального капіталізму. Вони вважають, що Бог на їхньому боці. Ця група є антиросійською і залишається послідовним прихильником намагань України відокремитися від Росії. В Україні вони діють, між іншим, і через Американську українську бізнесову раду.

Беручи до уваги катастрофи, війни та зубожіння, які американські неоконсерватори та їхні неоліберальні союзники такі, як Андерс Аслунд принесли світу, зважаючи на їхній контроль над американським військом, ВТО, Світовим банком та МВФ, українці повинні б серйозно зважити наслідки такої підтримки. Національні лідери мають пам’ятати, що їхня найкраща довготермінова надія — це Європейський Союз, де, крім Британії, негативні наслідки підтримуваного США неоліберального капіталізму наразі відчуваються найслабше в світі. В ЄС є багато політиків, для яких важлива не свобода руху капіталу й товарів, а рівень життя населення, як зазначено в 117 статті Римського Договору. До того ж, якщо Україна буде в ЄС, то її незалежність буде захищена, і вона вже не потребуватиме вступу до таких організацій, як НАТО.

Третє угруповання в американській правиці — це «традиційні консерватори» (старі праві, ізоляціоністи, або націоналісти). Саме звідси походить коріння так званого Американського інституту в Україні. Найбільш відомою особистістю в цій групі є Пет Бухенен. Інститут КАТО та Фундація Спадщини поширюють погляди цієї групи. Джерелом їхнього фінансування є величезні багатства таких сімей американських мільярдерів, як Кохи, Курзи, Бредлі, Олінзи та Скейф-Мелонзи. Зараз їх, імовірно, фінансує також і Кремль. Сам Американський інститут в Україні поки що не задекларував відкрито, хто саме є його спонсорами.

Американські старі праві є расистами та антисемітами. Їхні прибічники бачать світ в категоріях сфер впливу різних країн, які не повинні втручатися в справи інших. Вони проарабські та антисіоністські. На їхню думку, США, як це задекларовано в доктрині Монро, має домінувати на Американському континенті та не втручатися у військові конфлікти в інших частинах світу, які мають бути залишені місцевим регіональним потугам. Неоконсерватори вважають цих традиційних консерваторів не-патріотами та антиамериканцями.

З точки зору старих правих Україна, яка певний час перебувала під російським пануванням, має залишатися під цим пануванням і надалі, так само, як Латинська Америка має залишатися під пануванням США. Україна повинна також бути виключена з усіх утворень, де домінують США, зокрема, з НАТО, необхідність існування якого до того ж, на їхню думку, зникла разом із розпадом СРСР.

Враховуючи цей контекст, спільність інтересів старих американських правих націоналістів-ізоляціоністів та нових російських правих імперіалістів стає очевидною. Це була, звичайно, тільки справа часу, коли люди типу Джима Джатраса та Ентоні Сальвіа скористаються московськими грошима для того, щоб утворити їхній так званий Американський інститут в Україні, та поширювати погляди, які вони вже і так мали та поділяли з такими російськими шовіністами та неофашистами, як Ігор Марков, Алєксєй Дугін і Костянтин Затулін. Якби вони були інтелектуально чесними, то вони б назвали свою організацію Інститутом російської дружби в Україні, або якось іще. Ймовірно, саме ця імперіалістично російська — націоналістично капіталістична американська спілка забезпечувала Януковича його американськими консультантами.

Слід також враховувати, що, використовуючи російські гроші, традиційний американський консерватизм у такий спосіб приєднався до старої міжнародної совєтської пропагандистської мережі часів холодної війни, заснованої на антиізраїльських, антиамериканських та антиукраїнських ідеях. Відповідно, ця група американських націоналістів сьогодні ефективно захищає російські імперські інтереси в усьому світі разом із колишніми «попутниками» соціал-демократами та соціалістами. Ці останні групи, з їхнім корінням в Комінтерні, які й досі перебувають під впливом Кремля, відмовляються розглядати Україну як країну, що перебуває в процесі «національного визволення» від Російської імперії, і не зараховують Україну до країн «Третього світу», які вже були задіяні в таку боротьбу, а зараз стоять перед загрозою неоколоніалізму неоліберального американського світового ладу. Ці старі проросійські сталіністські ліві відкидають українську незалежність як американську, а в минулому — німецьку, «інтригу».

Враховуючи той шкідливий вплив на світову думку, що мають ці фінансовані Росією групи, той мінімум, що мають робити науковці, — це показати їхнє справжнє політичне коріння. І редакторам ЗМІ треба чітко усвідомлювати, що спікери цих груп не мають нічого спільного з безкорисливим науковим аналізом.