Стівен ПАЙФЕР: Внутрішня боротьба між Президентом

Екс-посол США в Україні Стівен Пайфер працює на посаді старшого радника в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень. Саме в цьому центрі під час першого свого візиту до США із програмною промовою про усунення від влади антикризової коаліції виступила лідер української опозиції Юлія Тимошенко. Як у США на офіційному і неофіційному рівні був сприйнятий візит лідера БЮТ? Що думають у Вашингтоні про плани Тимошенко усунути від влади антикризову коаліцію і проведення позачергових виборів? Про це в інтерв’ю «Дню» розповідає американський аналітик.

— Яке враження справила на Білий дім і американських урядовців промова лідера української опозиції Юлії Тимошенко в Центрі Стратегічних і міжнародних досліджень?

— Пані Тимошенко провела гарні зустрічі в Білому домі, де вона зустрілася з віце-президентом Діком Чейні, радником президента США з питань національної безпеки Стівеном Хедлі і в Державному департаменті, де вона зустрілась iз держсекретарем Кондоліззою Райс. Як я розумію, американські урядовці головним чином були налаштовані слухати — вони хотіли почути думки пані Тимошенко щодо ситуації в Україні. Водночас вони також хотіли передати свої погляди щодо того, яку Україну хотів би бачити Вашингтон. У своїй промові в Центрі Стратегічних і міжнародних досліджень і коментарях до Українсько-американської громади і Українсько-американської ділової ради, пані Тимошенко справила позитивне враження. Люди, з якими я розмовляв, сказали, що вона прибула як динамічний промовець, який чітко висловлює погляди щодо викликів, які, на її думку, виникають перед Україною і як вона має буде їх розв’язувати, навіть, попри те, що інші не погоджуються із запропонованими рішеннями.

— Яка ваша особиста думка, а також що думають у Вашингтоні щодо планів повалення антикризової коаліції, а також про можливість дострокових парламентських виборів, щоб розв’язати конституційну кризу в Україні?

— У своїх публічних заявах Тимошенко висловлювала стурбованість щодо політики антикризової коаліції і заявила, що вона хоче використати дострокові вибори для утворення «помаранчевої» більшості в новій Раді. Головна проблема для уряду США полягає в тому, щоб при цьому вихід України з поточної кризи здійснювався демократично у відповідності до українських законів і Конституції. Мало ймовірно, що Вашингтон займе публічну позицію «за» чи «проти» дострокових виборів, або «за» чи «проти» повалення антикризової коаліції. Це вирішувати самим українцям. Але мені здається, що недолік дострокових виборів полягає в тому, що це неодмінно означатиме, що українські політики зосереджуються радше на самій політиці, ніж на виробленні таких політичних кроків, які будуть просувати Україну вперед. З іншого боку, чи зможуть Президент Віктор Ющенко і прем’єр-міністр Віктор Янукович знайти області, в яких вони можуть співпрацювати, щоб виробляти послідовну політику, при тому що вони мають різні погляди щодо повноважень Президента і Кабінету Міністрів?

— Які сигнали може послати Білий дім українському Президенту і прем’єр-міністру після візиту Тимошенко до США?

— Рішення американського уряду прийняти пані Тимошенко меншою мірою торкалося передачі сигналів Президенту і прем’єр-міністру України, а більшою мірою йшлося про те, щоб почути точку зору лідера опозиції. Те, що вона була прийнята на дуже високому рівні, що є звичним для опозиціонерів, що приїжджають до США, я відношу до певного «фактору допитливості». За останні два роки люди багато чули про пані Тимошенко і тому вони були зацікавлені в такій зустрічі. Якщо про це говорити у ширшому плані, то Україну все більше розглядають як країну, яка заглиблена у внутрішні політичні суперечки. На мою думку, офіційний Вашингтон стурбований тим, що українські лідери загрузли в політичну боротьбу, яка відволікає їх від спроможності виробляти розумну політику, яка спрямована на потреби внутрішньої і зовнішньої політики України. Я боюсь, якщо Президент і прем’єр-міністр не дійдуть згоди щодо послідовної політики, зрозумілої для українських партнерів, то Україна буде отримувати все менше і менше уваги з боку Заходу. Прикладом цього є боротьба в Києві за посаду міністра закордонних справ. Це однаково стосується як боротьби за повноваження між Президентом і прем’єр-міністром (і антикризової коаліції), так і боротьби за зовнішньополітичний курс України. Але ця внутрішня боротьба позначається на зовнішній політиці України. Відтак ні держсекратар Кондолізза Райс, ні інші її європейські колеги навряд чи приїдуть до Києва, допоки в Україні немає міністра закордонних справ.