Світ не може дійти згоди в боротьбі з глобальним потеплінням

Забруднення атмосфери Землі парниковими газами, і перш за все двоокисом вуглецю, спричиняє глобальне потепління на планеті. Негативні наслідки цього годі перелічити. Вчені не мають сумніву, що жахливі посухи, які вже кілька років поспіль вражають зону саван в Африці, а також надзвичайно сильні урагани в Центральній Америці — наслідки діяльності людей. Минулого тижня тропічний ураган Мітчє коштував життя 10 тисячам людей у Нікарагуа та Гондурасі. Та й небачена за останні 200 років повінь, яка сталася нині на Закарпатті, скоріше за все прямо пов’язана зі змінами клімату, які відбуваються тепер на планеті. Лише впродовж цього року рівень Світового океану піднявся на 2 сантиметри, повідомляє АП. Тому, наприклад, маленька острівна держава Тувалу в Тихому океані, найвища точка якої лежить лише на 2 метри вище рівня моря, за кілька десятиріч може розділити долю легендарної Атлантиди.

Рецепт боротьби із цим лихом простий — треба зменшувати забруднення атмосфери. У принципі з цим згодні всі держави світу. Але якщо розвинені країни, до яких тепер долучилися й Штати, уже беруть на себе конкретні зобов’язання, то країни, які розвиваються, перш за все Індія та Китай, вважають, що на них ці обмеження поширюватися не повинні, позаяк це «законсервує» нерівність в економічному розвитку різних регіонів світу.

«Україна ще не приєдналася до Кіотського протоколу, але планує це зробити», — сказала «Дню» заступник начальника Управління державного екологічного моніторингу Ірина Трофімова. Для нашої країни, так само як і для Росії, протокол передбачає в період 2008 — 2012 років стабілізувати викиди парникових газів у атмосферу на рівні 1990 року. Нині Україна в силу економічної кризи, що її вразила, і зупинки низки підприємств реально викидає в атмосферу приблизно на 30 відсотків менше газів, ніж 1990 року. А Кіотський протокол, між іншим, передбачає можливість продажу частини «квот на забруднення» іншим країнам. Отож Сполучені Штати, й особливо Японія, для якої проблема скорочення викидів є вкрай болючою, можуть бути потенційними покупцями українського «права на забруднення».

Утім, це є ще далекою перспективою. Невідомо як працюватиме українська промисловість через 10 років, і, якщо в нас навіть буде «зайвина» в рамках квоти, перед цим ще треба створити Національну систему для оцінки антропогенних джерел викидів і абсорбції поглиначами всіх парникових газів. Робота ця ще тільки починається.

№219 14.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»