Талібан перемагає без українських озброєнь
Майже всі дипломатичні представництва Афганістану за кордоном нині контролюються представниками антиталібівської опозиції, оскільки лише три країни — Пакистан, Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати — визнали уряд талібів законним правителем країни, хоча таліби й контролюють нині дев’ять десятих афганської території.
Наприкінці минулого тижня рух захопив останнє велике місто країни Мазарі-Шариф, яке до цього часу перебувало під контролем супротивників талібів — коаліції окремих таджицьких, узбецьких та хазарейських лідерів. Як повідомило агентство Рейтер, учора тривав наступ талібів на позиції антиталібівських сил. Стає зрозуміло, що опозицію відтісняють у віддалені гірські райони. Успіхи талібів пояснюються, в першу чергу, їхньою внутрішньою єдністю, традиційністю для афганського суспільства сповідуваної ними ідеології та великим мобілізаційним потенціалом пуштунів, які становлять 60 відсотків од населення країни, а не підтримкою сторонніх сил і, тим більше, не постачанням українських озброєнь. Це доводить, зокрема, й те, що таліби пережили кілька потужних ударів опозиції і досі спроможні кожні півроку змушувати нервувати діячів зовнішньої політики в багатьох столицях. Москва, зокрема, занепокоєна успіхами талібів через небезпеку падіння посткомуністичних урядів, а отже, і через небезпеку зникнення решток впливу Росії у країнах пострадянської Азії під тиском місцевих та зайшлих ісламістів. Окрім того, об’єднання Афганістану дало б змогу туркменам та казахам розвивати альтернативні шляхи транспортування своїх енергоносіїв — через замирений Афганістан і далі до пакистанських портів.
У пам’яті ще свіжа історія з російськими льотчиками, які перевозили озброєння антиталібівським силам і були захоплені талібами, а потім викуплені росіянами знову ж таки за зброю. Минулого тижня «Нью-Йорк таймс» повідомила, що Росія продовжує підтримку опозиційних афганських угруповань.
Саме тому звинувачення на адресу України було озвучено в Москві: антиталібівські сили розраховують на посилення російської підтримки, яка може врятувати їх від остаточної поразки. Ці заяви отримують певний грунт з огляду на українсько-пакистанську військову співпрацю. Хоча, безсумнівно, Ярмилко мав рацію, коли заявив, що «це дуже серйозна заява, яка має під собою несерйозну основу». Для України, у принципі, вигідне поновлення територіальної цілісності Афганістану. Проте навряд чи неконтрольовані державою сили здатні виконувати великі військові замовлення, а сама українська зовнішня політика нині не спроможна на такі складні, а головне сміливі комбінації.
