Талібан піде на північ?

Західні військові оглядачі відзначають, що в разі, якщо найближчим часом ситуація на фронтах не зміниться, то опозиція неминуче розпадеться на невеликі загони без спільного командування, що не зможуть претендувати на владу.

Від початку наступу талібів російські війська на кордоні Таджикистану з Афганістаном було приведено до стану підвищеної бойової готовності. І хоча лідер Талібану мулла Мохамад Омар позавчора офіційно заявив, що його війська «не перейдуть першими кордону Афганістану в жодному напрямі», росіяни залякують світсько-кланові центральноазіатські режими можливістю агресії талібів. Москва побоюється, що таліби продовжать переслідування своїх ворогів на таджицькій території, а також фанатизму лідерів руху, нібито здатних до великомасштабних авантюр «в ім’я ісламу». Однак ці аргументи відкидаються багатьма поважними експертами, які вважають, що Талібанові буде потрібно декілька років, щоб утвердитися в себе на батьківщині. Крім того, таліби, власне, й здобули останні перемоги головним чином тому, що афганці вбачають у них єдину надію на відновлення національної єдності та миру в зраненій 20-річною війною країні. І навіть релігійний екстремізм талібів не відлякує багатьох таджиків та узбеків, звиклих до відносно ліберальної версії ісламу. Міністр закордонних справ Пакистану Сартадж Азіз відзначає що «останні перемоги талібів відбулися з малим опором або взагалі без нього». Закордонна ж військова авантюра відштовхнула б від талібів більшу частину населення, що мріє про мир. На афгансько-туркменському кордоні, що контролюється талібами ось уже більше трьох років, жодного разу не виникло серйозних конфліктів.

Видається, що росіяни просто намагаються зробити з Талібану пугало, яке не дозволяло б поставити під сумнів їхню військову присутність у Центральній Азії. Адже доки в Афганістані немає міцної влади, центральноазійські нафта й газ будуть іти «російським шляхом».

Лобісти ж американської нафтової корпорації «Юнікойл» виступають у США за офіційне визнання керівництва Талібану законним урядом Афганістану.

Адже «Юнікойл» взяла участь у створенні консорціуму «Центгаз», який будуватиме газопровід з Туркменистану через Афганістан до пакистанського міста Мултан довжиною 1271 кілометр. Туркменське родовище газу Давлетабад, що розроблятиметься консорціумом, є одним з найбільших у світі. Клінтон своїми бомбардуваннями дещо сплутав карти лобістам «Юнікойла», але вони не збираються відступати.

Російська істерія навколо можливого наступу талібів на країни СНД зумовлена не стільки реальною загрозою таких дій, скільки геополітичними наслідками, які матиме поновлення територіальної цілісності Афганістану для регіону й світу.