Танкове залицяння по-турецьки

Учора до України з дводенним робочим візитом прибув міністр національної оборони Турецької Республіки Сабахаттина Чакмакоглу. За останні два місяці це вже другий візит турецьких військових — не так давно Київ та Харків відвідав командувач сухопутних військ Туреччини. Торік у листопаді до Анкари з величезною делегацією завітав український Президент Леонід Кучма. Навряд чи ці поїздки прикували б до себе таку увагу, якби не турецьке «зваблювання» Києва танковим контрактом.

Туреччина наразі намагається підшукати для себе партнера у військово-технічній співпраці. Україна пропонує свій Т-84, який в разі придбання турками технологій носитиме назву «Ятаган». За натівськими стандартами, він нічим не поступається, а за ціною є набагато прийнятнішим. Турецький танковий проект оцінюється в $4—4,5 млрд., а отож, на переможця тендеру, без сумніву, чекає пристойний гонорар. А також — моральне задоволення, що стосується Києва. Залишити позаду таких учасників тендеру, як Німеччина з її «Леопардом», Франція — з «Леклером» або Сполучені Штати — з «Абрамсом», може вважатися подвійною перемогою. У країни-переможця Туреччина придбає 250 танків і зробить замовлення на організацію виробничої лінії танків. Варто зазначити, що в цілому задля модернізації власних збройних сил Анкара має намір витратити $150 млрд.

Утім, в Туреччині все ще зволікають із оголошенням переможця. Рішення, справді, доводиться приймати доленосне і далекосяжне. Із Україною турків не пов’язує, відверто кажучи, нічого. Чи купить Туреччина Т-84, чи залишить Київ нi з чим — буде хоч і образливо, але для багатьох зрозуміло і навіть очікувано. Зовсім інша справа з Парижем, Берліном та Вашингтоном. Усі — члени одного військового блоку — НАТО. А як засвідчує досвід України — зокрема в авіаційній сфері — «блоковий» фактор для будь-якого з членів Альянсу виявляється вирішальним. Ще в квітні цього року Анкара мала оголосити результати тендеру. Проте оголошення так і не було. Хоч чутки ходили, нібито Туреччина схиляється більше до німецького «Леопарда», н евдовзі їх було спростовано, і Анкара нібито й далі продовжує приглядатися до танків. Особливо до українських, яких нібито й хочеться, але й колеться купити. Як подивляться на це колеги з НАТО? Поки у такий спосіб Туреччина продовжує залицятися, з’явилися й інші чутки. А саме, що Анкара давно визначилася, і саме на німецьких танках. Проте треба час протягнути. Може, Німеччина й ціну зменшить?