Тбілісі чекає на «тост» нового російського тамади
«Великим пустуном Примаков не був», — пригадує пенсіонерка Ціала Кокая з сусіднього будинку. Для неї новий голова російського кабінету залишився «хорошим, талановитим хлопчиком, котрий цінував дружбу й не забув тбіліських друзів». Через багато років, уже в Москві, Примаков був тамадою на п’ятдесятиріччі брата Ціали й на весіллі її племінника. «Бенкетом він керував за грузинською традицією, хоча тости говорив російською мовою», — згадує Ціала. Їй особливо приємно, що Примаков цінував її хінкалі й хачапурі. На жаль, політика — це не бенкет. «Тостів» нового «тамади» російського уряду Грузія чекає насторожено. Певний антагонізм у відносинах Примакова й колишнього міністра закордонних справ СРСР Едуарда Шеварднадзе, пригадують джерела в дипломатичних колах, з’явився під час кризи в Перській затоці. Тим часом як Шеварднадзе підтримував варіант силового тиску на Саддама Хуссейна, арабіст, академік Примаков, котрий очолював інститут міжнародної економіки й міжнародних відносин, вважав, що з Хуссейном «можна домовитися». Свого тодішнього політичного програшу Шеварднадзе Примаков не забув.
У лютому цього року президента Грузії під час замаху в центрі Тбілісі від снарядів гранатометів урятувала броня «Мерседеса». Через кілька днів глава МЗС Росії Примаков інспектував російські «блакитні шоломи» в колишній Югославії й настійливо цікавився в офіцерів, чи може снаряд пробити броню — тобто, фактично Примаков заявив про інсценування замаху на Шеварднадзе. У відповідь грузинський лідер запропонував Примакову помінятися «Мерседесами» й перевірити броню «на практиці».
Коментарі, які з’явились у Тбілісі у зв’язку з підвищенням Примакова, вельми стримані:
— Можливо, в МЗС йому бракувало простору для маневрів, — сказав Леван Алексідзе, радник президента Грузії з міжнародних питань. — Нині він може зробити більше для врегулювання конфлікту в Абхазії. А інші вважають, що «Примаков — державник, котрий розуміє, що Росії не потрібні конфлікти в її «підчерев’ї». Проте поки що не ясно, яку роль може зіграти особистісний чинник»...
Тбілісі
№174 12.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
«Великим пустуном Примаков не був», — пригадує пенсіонерка Ціала Кокая з сусіднього будинку. Для неї новий голова російського кабінету залишився «хорошим, талановитим хлопчиком, котрий цінував дружбу й не забув тбіліських друзів». Через багато років, уже в Москві, Примаков був тамадою на п’ятдесятиріччі брата Ціали й на весіллі її племінника. «Бенкетом він керував за грузинською традицією, хоча тости говорив російською мовою», — згадує Ціала. Їй особливо приємно, що Примаков цінував її хінкалі й хачапурі. На жаль, політика — це не бенкет. «Тостів» нового «тамади» російського уряду Грузія чекає насторожено. Певний антагонізм у відносинах Примакова й колишнього міністра закордонних справ СРСР Едуарда Шеварднадзе, пригадують джерела в дипломатичних колах, з’явився під час кризи в Перській затоці. Тим часом як Шеварднадзе підтримував варіант силового тиску на Саддама Хуссейна, арабіст, академік Примаков, котрий очолював інститут міжнародної економіки й міжнародних відносин, вважав, що з Хуссейном «можна домовитися». Свого тодішнього політичного програшу Шеварднадзе Примаков не забув.
У лютому цього року президента Грузії під час замаху в центрі Тбілісі від снарядів гранатометів урятувала броня «Мерседеса». Через кілька днів глава МЗС Росії Примаков інспектував російські «блакитні шоломи» в колишній Югославії й настійливо цікавився в офіцерів, чи може снаряд пробити броню — тобто, фактично Примаков заявив про інсценування замаху на Шеварднадзе. У відповідь грузинський лідер запропонував Примакову помінятися «Мерседесами» й перевірити броню «на практиці».
Коментарі, які з’явились у Тбілісі у зв’язку з підвищенням Примакова, вельми стримані:
— Можливо, в МЗС йому бракувало простору для маневрів, — сказав Леван Алексідзе, радник президента Грузії з міжнародних питань. — Нині він може зробити більше для врегулювання конфлікту в Абхазії. А інші вважають, що «Примаков — державник, котрий розуміє, що Росії не потрібні конфлікти в її «підчерев’ї». Проте поки що не ясно, яку роль може зіграти особистісний чинник»...
Тбілісі
№174 12.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
