Телемагія

Що може телебачення? Все чи майже все? Ми вже встигли забути, що останні президентські вибори в Росії були в багатьох моментах насамперед телевізійними виборами, за економічною кризою в сусідній країні почали також забуватися бійки навколо права власності на провідні телеканали й те, що російських «олігархів» можна було спокійно назвати «телеолігархами»...

Здавалося, Росії вже не до телебачення й раптом (раптом?) воно знову продемонструвало свої можливості. Кілька вдалих рухів пензля — й комуністична партія, що здавалася вже цивілізованою, приборканою й безпечною, повстала з телеекранів дикою зграєю, здатною легко кинути країну в середньовіччя... Символом її став не нудний Зюганов, не обережний Селезньов, а гарячковий Макашов із виряченими очима. Телебачення «взувало» комуністів по-різному: із впевненою у правоті святої справи нахабністю Сергія Доренка, із елегантним інтелігентним подивом Тетяни Міткової, із державною ображеністю ведучих «Вістей» — однак діяло, як спрацьований оркестр, як команда однодумців. Вам нікуди дітися від цієї правди про комунізм, хіба ви тільки вимкнете телевізор...

Якщо Росії все ж таки вдасться позбутися реваншистської небезпеки, якщо її населення зрозуміє, що таке насправді партія Зюганова й Макашова — дякувати за це треба буде насамперед тележурналістам. І тоді, виходить, «пропаганда» — не таке вже й дурне слово?

Звичайно, коли вона сама — не дурна. Є ж і таке телебачення, яке пропагує, пропагує, а дивляться його самі телевізійні та інші начальники у своїх кабінетах. Потім дивуються: чого не спрацьовує, коли ми так добре розповідаємо? Чому це глядачам — якщо з’являються — до вподоби наші опоненти, яких ми нестримно критикуємо? Що тут скажеш? Хіба те, що ТБ — теж як-не-як, а мистецтво. І для успіху тут треба мати не тільки ефірний час, студію, виконувати вказівки згори всі сім днів...

Для успіху треба мати ще й — вибачте за непотрібне в українських реаліях слово — талант. І — ще одне неприємне слово — професіоналізм. А інакше досягти можна хіба що зворотного результату...

Проте це зовсім інша — і не магічна — історія...

Москва

№221 18.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»