Тіснуваті обійми,

Нещодавній запуск президентом Казахстану Нурсултаном Назарбаєвим та головою КНР газогону, по котрому з 2013 року 30 мільярдів кубів газу з Казахстану будуть поставлятись на китайську територію, в черговий раз привернув увагу до китайської експансії в напрямку країн СНГ.

Питання тим більш актуальне, що цей газогін є частиною ще більш масштабної системи транспортування газу в Китай із Туркменістану через Узбекистан та Казахстан.

Окрім того, минулого року китайці, набагато випередивши росіян, контролювали більше 20% нафтовидобутку Казахстану, а в 2009 році придбали 49% казахської кампанії ММГ, із родовищами в 71 мільйон тонн нафти. І це при тому, що раніше китайські фірми скупили кілька інших компаній, котрі володіли родовищами із запасами нафти в розмірі 185 мільйонів тонн. Побудований уже і нафтопровід на китайську територію.

Здобув Китай доступ і до казахського урану.

Разом із тим, за інформацією казахських ЗМІ Астана гальмує приток тих китайських інвестицій, котрі направлені на реалізацію проектів, які можуть сприяти притоку китайської робочої сили в значних масштабах. Зазвичай китайським інвесторам висувають додаткові умови, які ті неспроможні виконати.

В основі такої обережної політики уряду Казахстану лежить розуміння того, що величезні простори малозаселених казахських степів давно вже стали надзвичайно привабливими для Китаю, з його велетенським населенням.

Казахський китаїст Мурат Ауезов стверджує, що Китай реалізує проект перетворення країни в наддержаву. І при цьому переселення китайців на території інших держав є одним із інструментів цієї політики. Особливо сприяє цьому побудова підприємств з китайською робочою силою. Після пуску такого об’єкту він дуже швидко перетворюється в китайське місто, з китайськими робітниками, лікарями, кухарями та їхніми сім’ями.

На думку вченого і індивідуальна міграція теж контролюється і спрямовується китайською владою.

За оцінками казахських спеціалістів в країні проживає приблизно триста тисяч китайців. Але як довго Астана зможе стримувати їхній приток?

Казахські війська не спроможні захистити країну у випадку військового конфлікту з КНР. Китайська армія (НВАК) настільки потужніша, що на думку експертів чинити їй спротив казахи зможуть менше години.

На думку Ауезова у Китаю є ще один важіль для тиску на Казахстан — регулювання стоку транскордонних річок. На китайській території на річках Ілі, та Чорний Іртиш побудовані водосховища, котрі дозволяють регулювати кількість води, яка попадає на територію Казахстану.

Враховуючи ще й надпотужний китайський економічний тиск на цю центральноазійську країну можна зробити висновок, що перспективи у Казахстану не надто райдужні.

Хоча Казахстан і мусульманська країна, але спертися на мусульманський світ у своєму протистоянні з Китаєм він навряд чи зможе. Для нинішньої казахської еліти ісламський фактор являє певну небезпеку, бо посилення фундаменталізму може дестабілізувати країну, та позбавити влади нинішніх можновладців. Окрім того, казахи навряд чи сприймуть рафіновану ісламізацію. Адже вони вважаються не надто ревними мусульманами, а в їхньому ісламі збереглись ще язичницькі пережитки. А за підтримку впливових в світі мусульманських кіл прийнято розраховуватись перебудовою життя в країні за шаріатом.

Тому, здається, крім лавірування між Росією та Китаєм, у казахської влади просто нема інших можливостей протистояти експансії сусіда.

А китайці вже попросили один мільйон гектарів казахської землі для організації вирощування сої та рапсу!