Трагічна ціна Буша
Мер Нового Орлеану Рей Нейгін наказав розпочати насильницьку евакуацію людей, які відмовляються покидати свої будинки в затопленому місті. Американська влада стверджує, що вода, якою вкрито близько 60% площі міста, перетворилася на токсичну суміш. На поверхні утворилася плівка з бензину й хімікатів. Під водою залишаються мертві тіла й понівечені авто. Точна кількість жертв стихії поки невідома, однак раніше висловлювалися припущення, що може йтися про 10 тисяч загиблих. Останніми днями президент США Джордж Буш і його адміністрація зазнають різкої критики в зв’язку з тим, як власті відреагували на ураган Катріна. Багато хто вважає, що ліквідація наслідків стихійного лиха почалася надто пізно і ускладнилася довгими бюрократичними процедурами. Американський лідер заявив, що під його керівництвом буде проведено розслідування щодо того, чому допомога не була своєчасною. «Я з’ясую, що було зроблено правильно, а що — неправильно», — сказав Джордж Буш. Тим часом іноземна преса переповнена критичними статтями на адресу американського керівництва. Вашій увазі пропонується одна з таких думок.
Семюел Хантінгтон називає це явище «ліппманівською параболою», нагадуючи про те, що іще в 1943 р. знаменитий американський журналіст Уолтер Ліппман зазначав: «Суть зовнішньої політики — знайти рівновагу (залишивши при цьому істотний потенціал в резерві) між зобов’язаннями країни і її можливостями». Історик Пол Кеннеді віддає перевагу іншому терміну: «імперське перенапруження сил» («imperial overextension»). Але хоч як назви цю небезпечну хворобу, Сполучені Штати сьогодні демонструють усі її симптоми.
На початку 2001 р. — незабаром після інавгурації президента Джорджа У. Буша і задовго до подій 11 вересня — Федеральне агентство з надзвичайних ситуацій визначило три найбільш руйнівні катастрофи, які можуть статися в Сполучених Штатах: теракт у Нью- Йорку, повінь в Новому Орлеані, спричинена ураганом, і землетрус в Сан-Франциско. Однак адміністрацію Буша цікавило інше: Ірак.
Перша з передбачених катастроф трапилася 11 вересня 2001 р., коли терористи з «Аль-Каїди» захопили реактивні лайнери і протаранили Всесвітній торговий центр і Пентагон. Для Федеральної влади це стало повною несподіванкою. Дії рятівників у Нью- Йорку ускладнювалися проблемами зі зв’язком і відсутністю детально розроблених планів на випадок подібної, давно передбаченої події. Реакція адміністрації Буша на масове вбивство, скоєне «Аль-Каїдою», виявилася змазаною — знову ж через Ірак. Багато хто у Вашингтоні вважає, що вона направила до Афганістану недостатню кількість військ, тому що накопичувала сили для вторгнення до Іраку.
З кожним днем захисні дамби на озері Поншартрен і болотах навколо Нового Орлеану поступово руйнувалися. Президент Буш і його союзники — республіканська більшість у Конгресі — вдвічі скоротили федеральну допомогу для боротьби з повенями в південно- східній частині штату Луїзіана, а витрати на проведення необхідних робіт на озері Поншартрен — майже втричі. З 2003 р. кошти, виділені на Проект захисту міст південного сходу Луїзіани від повеней, перенацілювались на фінансування війни в Іраку. На початку цього року інженерні війська Армії США направили запит на 27 мільйонів доларів (21,6 мільйона євро) для ремонту дамб, щоб укріпити їх на випадок урагану. Буш спробував урізати цю суму до 3,9 мільйонів доларів, і крім того, запропонував скоротити загальні асигнування на боротьбу з повенями з 78 до 30 мільйонів доларів (в кінцевому результаті Конгрес, де переважають республіканці, затвердив витрати з першої статті в розмірі 5,7 мільйона, а з другої — в розмірі 36,5 мільйона доларів). У новоорлеанській газеті «New Orleans Times-Picayune» не раз публікувалися статті про те, що війна в Іраку не дозволяє виділяти потрібні кошти на захист узбережжя Мексиканської затоки від ураганів.
Тим часом у самому Іраку повстання розросталося, як ракова пухлина. В умовах, коли Сполученим Штатам доводилося розпилювати сили між «війною за необхідністю» в Афганістані і «війною за примхою» в Іраку, а кількість бажаючих поступити на військову службу різко знизилося, адміністрації Буша довелося не тільки вдатися до послуг приватних охоронних агентств, але й мобілізувати резервістів з національної гвардії для служби за кордоном. У результаті, коли вибухнув ураган «Катріна», десятки тисяч національних гвардійців знаходилися в Іраку, а разом з ними — і значна частина спорядження, необхідного для ліквідації наслідків катастрофи.
Крім того, протяжний кордон Сполучених Штатів з Мексикою як і раніше не охороняється належно. Кожного року під час її перетину затримується до мільйона нелегальних іммігрантів, а ще півмільйону вдається уникнути арешту і поповнити лави близько 10 мільйонів осіб, які незаконно проживають на території США. Серед незаконних іммігрантів, яких затримують на кордоні, нараховується все більше вихідців із країн Близького Сходу, в тому числі Єгипту, Ємену, Сирії та Іраку. Міністерство юстиції США стверджує, що американець Хосе Паділья, заарештований за підозрою в тероризмі, разом зі співучасником планував проникнути до США з території Мексики й організувати вибухи будівель в Нью-Йорку та інших містах. Мохаммед Джунаїд Бабар — iмовірний агент «Аль-Каїди», який брав участь у підготовці терактів в Лондоні, що не відбулися, — розповів слідчим про існуючі у терористів плани переміщення людей в США через Мексику.
17 грудня 2004 р. Буш підписав Закон про реформу національних розвідувальних служб, згідно з яким до початку 2006 р. чисельність прикордонників повинна була бути збільшена на 10000 осіб. Однак у проекті бюджету, який Буш представив Конгресу в лютому 2005 р., передбачається збільшення прикордонної охорони лише на 210 осіб. У серпні губернатори штатів Арізона і Нью- Мексико (вони представляють Демократичну партію) попросили допомоги в рамках федеральної програми з боротьби зі стихійними лихами, щоб якось справитися з існуючим на кордоні хаосом.
Жахливі наслідки урагану в Новому Орлеані й по всьому узбережжю Мексиканської затоки, плутанина на кордоні з Мексикою, а також анархія в Афганістані та Іраку — беззаперечні свідчення банкрутства «доктрини Буша». Стратеги-неоконсерватори з президентської команди мали намір влаштувати «хрестовий похід» для забезпечення американської гегемонії на Близькому Сході й у всьому світі; дехто з них готовий був навіть заплатити за «збереження великодержавництва» підвищенням податків. Але політична база президента Буша складається як з консерваторів, так і з прихильників вільної ринкової економіки, поєднаних загальною ідеєю зниження податків. Спроба домогтися світової гегемонії США «за дешево» призвела до катастрофи «з годинниковим механізмом», а точніше — кількох катастроф.
Якби на початку 2001 р. адміністрація Буша зосередила увагу не на Іраку, а на «Аль- Каїді», вона, можливо, відгукнулася б на заклик Агентства з надзвичайних ситуацій краще підготуватися на випадок великого теракту в Нью-Йорку. Якби вона не розпиляла сили США задля ведення відразу двох воєн, то Америці, ймовірно, вдалося б «заспокоїти» Афганістан і одночасно стримувати Ірак, нехай навіть і під владою Саддама. Якби Буш не пожертвував безпекою країни заради фінансування війни в Іраку, ситуацію на кордоні з Мексикою швидше за все вдалося б утримати під контролем. Якби Буш не відправив до Іраку стільки частин національної гвардії, допомога постраждалим від «Катріни» надійшла б швидше і була б ефективнішою. Нарешті, якби війна в Іраку не змусила адміністрацію Буша розтратити гроші на ремонт новоорлеанських дамб, це велике портове місто не перетворилося б на завалену трупами смердючу клоаку. Прихильники війни в Іраку пророкували, що ворожі сили на Близькому Сході розваляться як картковий будиночок. Натомість на «картковий будиночок» перетворюється сама Америка.
