«Три дні у буцегарні, і він зрозуміє, хто у лісі хазяїн»
Оформлений у класичному стилі Єкатеринінський зал Кремля фарбований у ніжно-зелений колір, білий як пух, величезний, інкрустований золотом круглий стіл, з-за якого підіймаються, коли входить Путін, і виструнчуються 30 грандів російської економіки. На календарі 19 лютого 2003 року, і президент запросив до свого дому великих підприємців.
Триває балаканина, настрій мирний, допоки не починає говорити моложава на вигляд людина — під невсипущим оком постійно працюючих камер російського телебачення. Михайло Ходорковський каже: «Напевно, на нашому віку корупції так і не буде покладено край, але, принаймні, можна було б, щоб вона не була такою масштабною». Таким чином нафтовий магнат порушує залізне російське правило: про гроші не говорять, їх платять. «Усе почалося з нас, і на нас колись має закінчитися», — додає він. І кожен розуміє, що мається на увазі: олігархи та корупція. Потім Ходорковський конкретизує свої слова. Державний концерн «Роснефть», каже він, нещодавно дав хабар, купуючи нафтовидобувну компанію «Северная нефть».
Хазяїн Кремля, який слухає з блідим обличчям і робить помітки у блокноті, кидає олівця. «У «Роснефти» значно менші запаси нафти, ніж у «ЮКОСа», — наче вистрілює у відповідь незвично голосно Путін. — Але як свої отримали Ви, це велике питання». З того дня Кремль шаленіє стосовно концерну «ЮКОС». Від дня арешту Ходорковського це стало особливо наочним. А з оголошеною, але поки непідтвердженою відставкою глави Адміністрації Кремля Олександра Волошина Ходорковський втрачає важливу людину в політичному керівництві країни. Конфлікт, таким чином, виходить далеко за рамки особистого протистояння між Путіним і Ходорковським. Це війна, в якій стикаються стара й нова гвардія: «стара» — московський клан епохи Єльцина, до якого належать Волошин і Ходорковський, і «нова» — Путіна — пов’язані службою у КДБ люди із Петербурга. Політичний радник Гліб Павловський каже вже про «повзучий переворот».
«Три дні у буцегарні, і він зрозуміє, хто в лісі хазяїн. Він мене нервує. Але є речі, які я не забуваю», — так, згідно з протоколами прослуховування переговорів, нібито поклявся помститися, розмовляючи по телефону з радниками Путіна, голова «компанії «Роснефть».
Мультимільярдер тепер справді сидить під арештом. Як ніхто інший із нафтових магнатів, він використав свої танкерні поставки нафти до США для проведення своєрідної паралельної зовнішньої політики Кремля або навіть для того, щоб протидіяти їй, каже один західний спостерігач, який працює в Москві: «Ходорковський поводився, як цар Росії».
Таким чином, він знову виявився по інший бік кремлівської барикади та у стані противників «вождя», як називають Путіна його соратники. При цьому в сутичці зійшлися не тільки два спортсмени, які володіють бойовими мистецтвами (Путін займається дзюдо, Ходорковський — карате), але і два однакових характери: обидва — заглиблені у себе особистості, які розмовляють тихим голосом, вважають за краще дивитися, опустивши погляд, а не в очі своєму співрозмовнику. Але обидва, передусім, уперті, практично не готові до компромісів.
Річ у тому, що для рішучого прихильника ринкової економіки та демократії, як і для Путіна, йдеться про принципи. Якщо Путін домагається посилення ролі держави також і в економічній сфері, то Ходорковський категорично не приймає корупцію і відмовляється «платити людям Путіна у Кремлі».
Слова Ходорковського, промовлені ним у той не найкращий день, 19 лютого, стали для нього фатальними. У своєму останньому інтерв’ю противник Путіна сказав таке: «Якщо вибирати між власністю та громадянськими правами, я вибираю право». Це було сказано за дев’ять годин до його арешту.
