«Турбоатом»: курс на Китай?

Ідеться про можливі контракти на поставки турбін та іншого обладнання на будівництво найбільшої в світі гідроелектростанції в Китаї. Оскільки вона — не атомна, то й тиск на Україну, якщо й буде, то лише з боку конкурентів.

У Києві сподіваються, що, коли все буде гаразд, то китайськими дорогами їздитимуть наші КрАЗи, у китайському небі літатимуть вироблені в Україні літаки, а до китайських берегів приставатимуть збудовані в Україні кораблі, і китайська армія теж не обмине своєю увагою продукцію українського ВПК. І взагалі, за словами Тарасюка, добре було б поєднати фінансово-економічні можливості Китаю та науково-технічний потенціал України. У будь-якому разі перші укази про створення українських вільних економічних зон з’явилися саме після візиту до Китаю прем’єр-міністра Валерія Пустовойтенка. Проблема лише в тому, наскільки китайський досвід приживається на українському грунті. Але повчитися в Китаю, який щороку наторговує сотні мільярдів доларів і з США, і з Європою, мабуть, варто.

Інше завдання Тарасюка — домогтися підтримки Пекіном кандидатури України на обранні нових непостійних членів Ради Безпеки ООН та схвалення вже давньої ідеї Леоніда Кучми про створення Ради економічної безпеки ООН. Тут можливі нюанси — Китай традиційно займає позицію «сам собі голова», а при голосуваннях у РБ ООН — традиційно утримується.

№239 11.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»