«Тихі» вибори

Особливістю нинішньої передвиборчої кампанії до верхньої палати парламенту Казахстану стало рекордне число громадян, що висунули свої кандидатури, — 98 осіб на наявних 16 місць. І тут важливо зауважити, що в Казахстані добре пам’ятають, а головне — керуються Копенгагенським документом ОБСЄ ще від 1990 року про те, що — варто зацитувати — «одним з основних громадянських і політичних прав є право балотуватися на виборчі посади». Це до того, що про цей документ, схоже, «забули» не лише в нас, а й навіть у шанованій Раді Європі, яка чомусь не помічає, що український громадянин досі позбавлений такого права на самовисування.

Із самої назви випливає, що сенат — це верхня палата парламенту Казахстану. Її головне покликання — гармонізувати інтереси регіонів в одній із територіально найбільших країн світу. До виключної компетенції сенату належить обрання та звільнення за поданням президента голови і членів верховного суду, згода на призначення голови нацбанку, генпрокурора, голови комітету нацбезпеки, а також питання зняття з цих посадових осіб недоторканності. У разі розпуску нижньої палати — мажилісу — її функції до нових виборів виконує сенат. І хоча жартома оглядачі називають сенат «соймом розважливих мудреців», його депутатам згідно з конституцією, даруйте за непарламентський вираз, не вдається «посачкувати»: голосувати мусять лише особисто, у разі відсутності на засіданні навіть комітету більше трьох разів відбувають дисциплінарне покарання. Сенат може виявити характер і вбити законопроект, уже схвалений мажилісом. Таке сталося зовсім недавно, коли сенат не погодився з ухваленим нижньою палатою рішенням про направлення до Афганістану кількох офіцерів. І хоча вояки мали б виконувати суто технічні функції (через Казахстан транспортують спорядження для військ НАТО), у суспільстві захвилювалися (незгоду, зокрема, висловило товариство ветеранів-афганців).

Тридцяти двох членів сенату обирають від областей (по двоє на кожну) та ще 15 призначає президент. Таке право глави держави конституція обумовлює «необхідністю забезпечення представництва в сенаті національно-культурних та інших значущих інтересів суспільства». Казахстан — багатонаціональна держава, і підтримка міжнаціонального миру й злагоди протягом 20-ти років незалежності була пріоритетом, а тепер є справжньою гордістю країни. Асамблея народів Казахстану — представницький орган національних громад, серед них і більше 130 тис. етнічних українців, що має свою квоту в мажилісі. Голова ЦВК Куанлик Турганкулов і його заступник Тетяна Охлопкова на запитання, чому серед сенаторів досі немає жінок, відповідають, що президент, можливо, своїми призначеннями забезпечить там гендерну рівність.

Кожні три роки спливає шестирічний термін у половини депутатів сенату, отож відбуваються нові вибори. А вони — непрямі: членів сенату обирають вибірники, якими є депутати обласних, міських і районних рад (на цих виборах до списку вибірників долучили 3283 депутати, і майже 97% із них скористалися правом голосу).

Кандидатів висувають місцеві ради (масліхати) або ж бажаючі користуються отим правом самовисування. Утім кожному для реєстрації потрібно зібрати не менше 10% голосів депутатів від загального числа депутатів області, але за умови, що не більше чверті зібраних голосів на підтримку висування буде з одного масліхату. За законом кандидат має проживати в області, від якої балотується, не менше трьох років.

На фінішну пряму волею Центрвиборчкому вийшли тільки 39. Серед причин відмови була й така — невідповідність доходів кандидата його податковій декларації. ЦВК відстежує і спроби підкупу виборців. «Таких випадків зафіксовано не було», — доповідає голова ЦВК Куанлик Турганкулов. Мимоволі перекладаєш на українські вибори: у нас би така спроба заручитися підтримкою вибірника-депутата тягнула б не на пакет сумнозвісної гречки, а на цілий потяг...

Держава надає кандидату виборчий фонд — більше трьох тис. доларів — на агітаційні матеріали. Кандидату забезпечують час для виступів на телебаченні, радіо і в пресі. Але оскільки його прицільна аудиторія — депутати, то, зрозуміло, традиційні виборці мало обізнані з перебігом конкуретної боротьби.

Для перемоги кандидат має отримати 50% голосів вибірників плюс один голос. Якщо переможець не виявиться, має відбутися повторне голосування. У місті Астана, що має окреме місце в сенаті, (26 вибірників — депутати міської ради) серед трьох кандидатів був і самовисуванець українець Андрій Лапенко. Але жодного голосу він не отримав. Шкода, що ані він, ані його довірені особи на голосування не з’явилися, тому його амбіції з’ясувати не вдалося...

За числом кандидатів уперед вела панівна президентська партія «Нур Отан» (чиї кандидати ще поборолися на партійних «праймеріз» за право висуватися від партії), другою за чисельністю була група безпартійних, і, нарешті, представники ще чотирьох партій.

Як відомо, панівна партія президента втримує монополію в парламенті. Попри реальну багатопартійність і вибір на всі смаки, голова ЦВК пан Турганкулов розповів про одного із членів комісії, який нині напружено визначається: чи залишатися йому в лавах Комуністичної партії, чи перейти до новоствореної Комуністичної народної... Але і в президентській партії вже не приховують утому від реальної однопартійності, при цьому скаржаться на брак ідей в опозиції. Ба більше, уже висунули ідею утворити коаліцію з позапарламентськими партіями та готові навіть на наступних виборах віддати іншій певне число місць у парламенті, навіть якщо найближчий суперник не подолає визначений 7% бар’єр. Про це ми говорили з третьою — після президента та голови партії — людиною в «Нур Отан», її секретарем Ерланом Каріном. Молодий і усміхнений партійний функціонер готовий розмовляти на всі теми і часто зазначає, що «ось тут я скажу вже, як політолог». Він не приховує самоіронії, відповідаючи на запитання про ідеологію панівної партії: «Ну, у нас спершу створюють партію, а потім думають, яку б ідеологію обрати. Спершу ми були центристами, потім соціал-демократами, тепер знову центристами...». Для п’ятнадцятимільйонної країни кількість членів «Нур Отан» вражає — 850 тисяч і переважно жінки (правда, за півроку виключили 600). І тут вже я іронізую щодо партійної дисципліни: недавно акім (себто губернатор) однієї області, член «Нур Отан», висунув трьох однопартійців на посади акімів районів, і... усіх трьох «прокатили» на голосуванні депутати районних рад, теж члени панівної партії. Словом, внутрішньопартійної свободи вистачає. В останньому посланні до парламенту президент Назарбаєв говорив про політичну модернізацію. І пан Карін тут озвучує, мабуть, одну з найближчих ініціатив глави держави: відновити національну раду республіки, що буде виробляти пропозиції з усіх державних питань, куди б увійшли політичні партії та громадські організації. А громадянське суспільство в Казахстані, треба зазначити, розвинуте: число працюючих НУО в рази перевищує число, наприклад, українських, вони діють і у великих містах, і в селах, уже долучаються до експертизи державних програм, нарешті, отримують урядові гранти на розв’язання нагальних соціальних проблем на місцях.

На запитання про нову хвилю публікацій в іноземній пресі на вже заяложену тему наступника Назарбаєва з переліком прізвищ Ерлан Карін знову усміхається: «Це вже традиційно для серпня, коли президент у відпустці і не з’являється на публіці. А він і далі в чудовій фізичній та інтелектуальній формі. Що ж до спадкоємця, то хтось один не стане гарантом наступності курсу. Тому важливішим є питання забезпечення саме наступності курсу».

Зміна поколінь уже реально відбувається аж до найвищих щаблів влади Казахстану. Про це детально наступного разу.