У Чехії ліві та праві поділили владу

Суть угоди зводиться до того, що лідер соціал-демократів Мілош Земан отримує право сформувати уряд, а натомість флагман правиці — Громадянсько-демократична партія Вацлава Клауса — посяде перші пости в обох палатах парламенту. Такий полюбовний розподіл портфелів більше влаштовував усе ж таки соціал-демократів. Вони виграють уже другі вибори поспіль у Чехії і вдруге із такою кількістю мандатів, яка не дозволяє їм сформувати уряд більшості. Минулого разу цим скористалися праві й змогли домовитися про спільний кабінет міністрів на чолі з Клаусом. Тепер це було б зробити важче, оскільки третіми на червневих виборах фінішували комуністи. Але правих мандатів усе ж вистачає для того, аби блокувати формування уряду. Однак, схоже, вони робити цього не будуть, обмежуючися працею на законодавчій ниві, що до певної міри є гарантією від будь-якого збочування Чехії з капіталістичного шляху.

Проте поряд із вирішенням основного питання про розподіл гілок влади угода між Соціал-демократичною та Громадянсько-демократичною партіями містить низку додаткових умов та пропозицій, які можуть загрожувати обом партіям навіть втратою певної частини електорату. Річ у тому, що ліві та праві погодилися внести низку змін до нинішньої чеської конституції, які, по-перше, суттєво урізають і без того невеликі повноваження президента країни, а по-друге — ускладнюють доступ дрібних партій до парламенту.

Перший із цих пунктів є серйозною поступкою з боку правих, оскільки безпосередньо стосується нинішнього президента Вацлава Гавела, котрий був батьком чеської «оксамитової революції» і організації «Громадянський форум», звідки й бере витоки нинішня партія Клауса. Коригуючи саме в цьому місці конституцію, чеські ліві намагаються скоротити до мінімуму значний особистий вплив на громадян власне Гавела, а після того, як він пішов би з цього поста взагалі, перейти до парламентської республіки чи до президентсько-парламентської держави словацького зразка, де всі перші ролі надійно тримає в руках прем’єр-міністр.

У свою чергу конституційне відсіювання дрібних партій у нинішній ситуації вигідніше правиці, оскільки, виштовхнувши з парламентського поля перш за все комуністів, а також нову, але досить уже впливову Партію пенсіонерів (у червні вона мало не прорвалася через 5-відсотковий виборчий ценз), громадянські демократи готують собі грунт для абсолютної перемоги — якщо не одноосібно, то у правій коаліції, на наступних виборах. Саме вони й покажуть, хто заплатив за нинішній компроміс ту ціну, котрої він не був вартий.