У Путіна є друг у Вашингтоні, а чи є у Буша друг в Москві?

Через кілька днів Буш відправиться до Москви, щоб особисто оголосити альянс Росії і НАТО. Жест сам по собі гарний тим, що залишає видимість гідного поводження з Росією, але він не може затьмарити собою той факт, що в листопаді в Празі НАТО впритул наблизиться до кордонів колишнього Радянського Союзу. Вважати, що в Москві з цього приводу буде влаштовано святковий феєрверк, — абсурд.

Зрозуміло, державний Департамент випромінює оптимізм. І, з точки зору Америки, це неможливо засудити. Але було б корисно дещо стримати ентузіазм з приводу приєднання Росії до «наших». Путін відрізняється холодною незворушністю, він довів це, знаходячись під шквалом ударів, але при цьому він завжди напоготові. Вчора він несподівано запропонував «радянським братам», що залишилися, створити єдине військове командування, яке б укріпило та зцементувало те, що залишилося від «Імперії зла». Білорусь, Вірменія, Казахстан, Таджикистан і Киргизія — ось п’ять республік, які зберігають дружні відносини, після того як Джордж Буш «забрав» інші (Грузію, Азербайджан, Узбекистан, Туркменістан, Киргизію). Такий жест не справляє враження дружнього щодо Заходу, якому в інших випадках Росії доводиться кланятися. І це стає ще більш очевидним, якщо звернути увагу на те, що пропозиція Путіна охоплює Киргизію, де Сполучені Штати споруджують велику військову базу з виходом на Китай. Путін намагається відвоювати хоча б частину того, що він уже втратив. Ця азіатська Ялта, створена Вашингтоном в односторонньому порядку під час афганської війни, не подобається Москві. І, зрозуміло, ще менше Пекіну.