Українці як сучасні раби
Всього кілька років тому про торгівлю людьми згадували лише у зв’язку з проституцією. Але в 1990-ті роки набула поширення ще одна її форма — примусова праця. Сучасні раби, які працюють у Чехії, найчастіше потрапляли сюди з України. Ці люди приїжджають за туристичною візою, мріючи добре заробити, а потім повернутися додому. Часто вони навіть не допускають думки про повернення назад без грошей, тому погоджуються на надлюдські умови праці.
«У Чехії нелегально працюють від 100 до 200 тисяч іноземних громадян», — повідомила Lidove noviny Луція Доружкова з гуманітарної організації «Людина в біді», яка вже давно займається проблемою подібної експлуатації. За даними Міжнародної організації з проблем міграції, з примусовою працею стикаються від 70 до 80 відсотків українських робітників у ЧР. Вони працюють по 16 годин на день, отримуючи замість заробітної плати копійчані аванси. Живуть такі робітники найчастіше в переповнених гуртожитках, часто стають жертвами рекету.
Крім українців, сучасні раби в Чехії — це, головним чином, в’єтнамці, молдавани, росіяни, болгари, китайці та монголи. Згідно з останніми дослідженнями організації La Strada, дедалі частіше жертвами підневільної праці стають також вихідці з Індії й Таїланду.
«Таїланд з’явився в списку цих країн у зв’язку з новими даними про тайських жінок, які працюють у чеських масажних салонах. Індуси мігрують далі на захід, тож Чеська республіка поки що є для них просто перевалочним пунктом», — йдеться в дослідженні. На основі даних, отриманих від самих жертв примусової праці, можна зробити висновок, що найбільше сучасних рабів зустрічається в будівництві, землеробстві та сервісі (обслуговуючий персонал ресторанів і прибиральники).
Часто прибуток від примусової праці отримують навіть великі чеські підприємства та філіали міжнародних компаній, до яких необхідна робоча сила потрапляє через посередників. Посередники найчастіше вступають у контакт зі своїми жертвами ще в них на батьківщині, де обіцяють створити всі необхідні умови для роботи за кордоном. «У момент перетину кордону країни призначення починається використання й експлуатація жертви. При торгівлі людьми приводом до експлуатації часто слугує такий собі фіктивний борг за те, що людина просто потрапила в країну», — характеризує ситуацію Якуб Швець із відділу безпеки Міністерства внутрішніх справ. При цьому до 2004 року наша правова система не знала такого поняття, як торгівля людьми з метою силування до праці. Тільки два роки тому був введений параграф, що передбачає відповідальність за торгівлю людьми з іншою, аніж проституція, метою.
Неурядові організації звертають увагу на те, що через багаторічне ігнорування цієї проблеми, експлуатація у формі силування до праці вкоренилася в чеському суспільстві та стала прийнятною для нього реальністю.
«У суспільстві переважає економічно мотивована толерантність і прийняття нелегальної роботи іноземців. Система торгівлі іммігрантами влаштовує всіх і всім приносить прибуток. Вона гарантує високі доходи за незначного ризику будь- яких санкцій», — зазначається в дослідженні під назвою «Боротьба з торгівлею людьми в ЧР», проведеному навеснi цього року організацією Ivan Gabal Analysis.
Хоч сьогодні силування до праці вже карається законом, Міністерство внутрішніх справ і співробітники неурядових організацій сходяться на думці, що, як і раніше, дуже складно знайти докази подібних правопорушень; крім усього іншого, ще й тому, що жертва силування до праці не скаржитиметься до того моменту, поки може посилати додому хоч якісь гроші.
