Усі перемогли?

У єдиний день голосування, 14 березня, в 75 суб’єктах Росії відбулися вибори. Місцеві законодавчі збори обирали у восьми регіонах — Калузькій, Рязанській, Воронезькій, Курганській і Свердловській областях, Республіці Алтаї, Ямало-Ненецькому автономному окрузі та Хабаровському краї. Одночасно відбулися 92 місцеві референдуми. Після попередніх і чимось скандальних виборів восени минулого року це голосування очікували з великим інтересом.

Причин було декілька. По-перше, після підрахунку голосів на регіональних виборах восени минулого року партії в Державній Думі влаштували справжнісінький бунт (20 жовтня 2009, «День» №188). Вони обурилися відвертим використанням адміністративного ресурсу та прямою фальсифікацією результатів. Змушений був втрутитися президент Дмитро Медведєв. Аби заспокоїти пристрасті ошаленілих вірних союзників російської влади, в першу чергу комуністів, глава держави обіцяв розширити їхнє представництво й припинити безчинства місцевих чиновників. Відповідні розпорядження, зокрема й виголошені публічно, були спущені в регіони й, як показали подальші події, подекуди були виконані. Такого відвертого тиску на кандидатів правильних партій не було, хоча в деяких регіонах московські інструкції проігнорували. Близька моя сорочка, але шкіра ще ближча. Москва далеко, а владу свою треба зміцнювати. Розбиратися будемо потім. Саме так зробили у Воронежі. І забезпечили 62,54% голосів за партію «Єдина Росія», виконавши план і поліпшивши показники порівняно з виборами до Державної думи 2007 р. на 5,08%.

По-друге. Це були перші вибори після того, як вичерпалася інерція отримання високих доходів від нафти й газу в попередні роки. Економічний стан країни, й відповідно населення, істотно погіршується, про що свідчить поширення протестного руху, який охопив Росію від Владивостока через Омськ і Пензу до Калінінграда.

Хоча проурядові соціологічні центри передбачали вельми високі результати партії влади «Єдина Росія» (ЄР), реальність виявилася абсолютно іншою. Власне, чекати гучної перемоги не було жодних підстав. І план завоювання переважної більшості — понад 50% у всіх законодавчих зборах регіонів, у яких проходили вибори, були зведені на піску. Практично ніде, за винятком Воронезької області та Ямало-Ненецького автономного округу, план не було виконано. Але в останньому випадку, хоча «Єдина Росія» й отримала 64,76% голосів, але порівняно з виборами 2007 р. втрати становили 14,59%. І це в регіоні, де «єдинороси» завжди отримували одні з найвищих показників. Про такий розвиток подій незалежні спостерігачі попереджали, але до них, як завжди, не прислухалися.

Буквально провальними для партії влади виявилися вибори в Свердловській області. Втрати в голосах тут становили майже 23%. Але за цією цифрою приховується якісна поразка по області в цілому. У місті Лєсному кандидат від «Справедливої Росії» Віктор Гришин набрав 61,16% голосів, а його опонент від «Єдиної Росії» — лише 19,08%. Кандидат від «Справедливої Росії» переміг також у Сєвероуральську й Азбесті. Безпартійний Володимир Рижков з 61,65% голосів виборців виграв боротьбу за посаду глави селища Уральське. У Свердловській області «Єдина Росія» стала жертвою пастки, яку вона приготувала для інших партій. За її ініціативою єдиний виборчий округ розбили на 14 окремих. У правлячій партії розуміли, що 14 виборчих кампаній вести набагато складніше, ніж одну, та й яскравих лідерів у таку кількість округів знайти буде важко. Опоненти не розгубилися й сформували непогані списки, а от у свердловському осередку ЄР не знайшлося достатньої кількості яскравих осіб, списки партії вийшли бляклими. Принаймні, так вважають виборці. І ще. Втручання губернатора Мішаріна у виборчу кампанію, відкрита підтримка «своїх» кандидатів на посади мерів викликали протест. Підтримані ним кандидати практично скрізь зазнали нищівної поразки.

Аналогічно розвивалися події й у Іркутську. Там вибори мера закінчилися безумовною перемогою кандидата від КПРФ Віктора Кондрашова. Він набрав 62,3%, а кандидат від ЄР, колишній мер Братська Сергій Серебренников — усього 27,2%. «Єдинорос» переміг лише на дільниці в слідчому ізоляторі. При цьому переможець, до виборів мало кому відомий у місті бізнесмен, є безпартійним. КПРФ він користувався як брендом і в партію вступати не збирається. До речі, у «єдиноросів» був популярний кандидат — Антон Романов, але йому не змогли пробачити самовисування, і він був знятий з виборів судом. У Іркутську також губернатор Мезенцев відкрито підтримував кандидатуру колишнього мера Братська. Проти варягів, як самого губернатора, так і його протеже з Братська, виступила більша частина іркутської еліти. І цей чинник зіграв свою роль і в інших регіонах, зокрема в Нижегородській області. Програш чекав ЄР і на муніципальних виборах в Усть-Ілімську (Іркутська область) та Кедровому (Томська область). Тут лікар-хірург місцевої лікарні Леонід Зварич набрав 52,9%, кандидат від «Єдиної Росії» — 33,9%.

Продовжилася тенденція падіння підтримки ЄР і на Дону. Козакам не припав до душі мер Новочеркаська й кандидат від ЄР Анатолій Волков. Він програв комуністові Анатолію Кондратенку з результатом 25,7% проти 44%. Не підтримало «єдиноросів» у своїй столиці й реєстрове (державне) козацтво на чолі з активним «єдиноросом», депутатом Державної думи, отаманом Всевеликого війська донського Віктором Водолацьким. Ще одна невдача ЄР — перемога на виборах глави Облівського району комуніста Олександра Золотовського, котрий набрав понад 65% голосів. У Шолоховському й М’ясниковському районах також перемогли комуністи, в Цимлянському районі — кандидат від «Справедливої Росії».

Список втрат партії влади досить довгий. Хоча центральне керівництво партії «Єдина Росія» вдає, що все гаразд і за допомогою цифрової еквілібристики намагається представити вибори як свій успіх. Проте ерозія її монополії розпочалася, і від виборів до виборів набирає обертів. Залишилися задоволеними й лідери інших наближених до Кремля партій.

Особливо слід відзначити нижченаведені обставини. Виборець відділяє партію влади від президента Медведєва та прем’єр-міністра Путіна. Їхня підтримка істотно не впливає на післявиборні показники. ЄР не може розраховувати на бренд тандему, цей резерв, що діяв не так давно безвідмовно, виявився практично вичерпаним.

Другий чинник є ще значнішим. Виявилося, що з ЄР можна боротися як тільки слабшає її головна зброя — адміністративний ресурс. І тоді протестне голосування підносить московському керівництву дуже неприємні сюрпризи. І вони траплятимуться дедалі частіше.

Третій і вельми важливий чинник. Незадоволення викликають місцеві начальники, яких присилають з Москви й розглядають у регіонах як небажані елементи. Вертикаль влади дедалі частіше буксує, й підтримка місцевих сатрапів викликає протестне голосування, чим користуються регіональні еліти. Очевиднім є загострення протиріч по лінії Москва — регіони. Для Росії цей чинник не новий, але тепер він стає вельми значним. Це, до речі, слід врахувати й у нас при призначенні губернаторів, чим зараз зайнята нова влада. Інакше її чекають такі ж неприємні сюрпризи.

Наступні регіональні вибори в Росії відбудуться 10 жовтня. Це будуть вибори до законодавчих зборів Магаданської області, Республіки Тива, Новосибірської, Костромської й Білгородської областей. У зв’язку з наближенням президентських виборів вплив регіональних результатів зростатиме.