В адміністрації Буша — перша «скандальна» ластівка
Не встиг новообраний президент Сполучених Штатів так-сяк «укомплектувати» свою майбутню адміністрацію, обравши керівників для міністерств, як отримав черговий удар. Лінда Чавес, яка у разі затвердження Сенатом мала б керувати міністерством праці, відмовилася від цієї посади. Усьому виною став скандал із утриманням пані Чавес нелегальної іммігрантки з Гватемали. Наразі «нереалізована» міністр праці намагається стверджувати, що, приймаючи на роботу таку собі Марту Мерсадо, вона і гадки не мала, що та не мала американського громадянства. Згодом, заперечуючи сама собі, Чавес повідомила, що «коли бути щирою, я завжди знала про її (Мерсадо) нелегальне перебування тут». Представники Буша-молодшого підкреслили, що ані майбутній президент, ані жоден із його помічників навіть не здогадувалися про «чорне» минуле пані Чавес. А минуле таки, справді, невзірцеве. Коли врахувати, що працевлаштування нелегалів у США суворо заборонене. Правда, пані Чавес спробувала апелювати до численних критиків, що вона не відала ні сном, ні духом, нібито «чинить аморально або ж незаконно». Керувалася Чавес, за її словами, «добротою». Сама Чавес — з іспанської родини, яка переживала постійні фінансові проблеми. І от коли перед нею з’явилася голодна жінка, почуття жалю просто переповнило пані Чавес і вона найняла на роботу нелегалку (сплачуючи раз на кілька тижнів тій по $100—150). Щоправда, це за версією Чавес, яка, на думку багатьох, у такий спосіб щосили намагалася розчулити громадськість і зобразити з себе жертву чиїхось брудних інтриг. З цього приводу екс-кандидат на посаду міністра праці підкреслила, що надзвичайно засмучена тим, що сталося, адже вона так хотіла «прислужитися американському народові». Проте їй «довелося зіткнутися з типовим виявом вашингтонської політики» і «політики руйнування особистості». Знову ж таки — це за версією пані Чавес.
Правда ж, виявляється, набагато суперечливішою. Виявилося, що жертва-Чавес свого часу непогано справлялася з роллю нападаючої-Чавес. Коли 1993 року президент Клінтон формував свою адміністрацію, його кандидат на посаду генерального прокурора Зої Берд не змогла її зайняти тому, оскiльки стало відомо, що вона найняла на роботу нянею нелегальну іммігрантку. І саме тоді пані Чавес виступила мало не найзапеклішим критиком пані Берд у кількох своїх газетних колонках. У грудні 1993 року вона навіть виступила по телебаченню, заявивши: «Гадаю, більшість американців засмучені призначенням на таку посаду Зої Берд і тим, що вона найняла на роботу нелегального іноземця. Це їх розчарувало ще більше, ніж той факт, що Берд не сплатила податків».
Між тим справою Чавес уже зайнялося Федеральне Бюро Розслідувань США. Можливо, запізно. Запізно про минуле Чавес дізналася і команда Буша- молодшого, яку кандидат на посаду міністра праці (уже колишній) просто підставила, не розповівши про себе усієї правди. Разом із тим скандал Чавес волею долі чи, скоріше, через цілком об’єктивні причини, очевидно, тільки перша «скандальна» ластівка в майбутній адміністрації Буша. Не передбачити незгод у його команді не міг, справді, лише недалекоглядний. Листопадова невизначеність Сполучених Штатів щодо майбутнього лідера країни просто відібрала в обранця зовсім не зайвих п’ять тижнів для більш-менш скрупульозного відбору посадовців для нової адміністрації.
