Вартiсть довiри
Десятки тисяч іракців учора заполонили вулиці міста Неджеф під час похоронної процесії лідера шиїтів Мохаммеда Бакір Аль-Хакіма. Американське командування перед цим вжило безпрецедентних заходів безпеки. Щоправда, охороняли спокій у місті іракські поліцейські. Чимало хто побоювався, що присутність американцiв під час похорону може спричинити кровопролиття. Чимало іракців покладають вину за загибель духовного лідера на Сполучені Штати, які не можуть навести лад у країні.
Сам Мохаммед Бакір Аль- Хакім хоч і висловлювався критично з приводу іноземної окупації в Іраку, проте ніколи не закликав до збройної боротьби проти американців або британців. Він переконував, що іракське лихоліття може припинитися лише мирним шляхом. Щоправда, до миру Ірак рухається з невеликим успіхом. Прибічники Саддама Хусейна (який, судячи з усього, залишився живий і переховується) постійно влаштовують теракти в повоєнній країні. В Неджефі, до речі, стався один із найкривавіших терактів — там загинуло щонайменше 80 осіб. Хоча, згідно з оприлюдненим «Аль-Джазірою» аудіозаписом, екс-диктатор Іраку заперечив свою причетність до організації цього терористичного акту. При цьому він закликав до боротьби з іноземними військовими силами. Схоже, що деякі з фанатичних прихильників Саддама прислухалися до звернення. Вчора біля головної поліцейської дільниці в Багдаді стався потужний вибух, унаслідок якого двоє американських солдатів загинули.
Більшість експертів переконані, що стабілізація ситуації в Іраку безпосередньо залежить від зростання рівня життя пересічних іракців. Відсутність у багатьох містах електроенергії, перебої із постачанням води — навіть цей побутовий мінімум, не говорячи вже про величезні показники безробіття та кризу в економіці, може викликати у будь-якого громадянина ненависть до керівництва країни (яким в Іраку сьогодні де-факто є Сполучені Штати). Очікування американців напередодні війни, мовляв, їх зустрічатимуть з розкритими обіймами, зрозуміло, були приречені на фіаско. Серед іракців дуже сильно вкорінилося зневажливе ставлення до США задовго до весняних воєнних дій: власне, в Іраку й раніше свої біди пов’язували не з Саддамом, а з Вашингтоном, нібито з вини якого й були запроваджені санкції проти країни. Врятувати ситуацію може одне: якщо Штати доведуть, що справи в країні можуть бути протилежними тим, які сьогодні спостерігають іракські жителі — йдеться про якнайшвидше відновлення країни. Схоже, у Штатах тільки почали керуватися подібною логікою, якщо зважити на динамічні темпи розвитку управлінського сектора в Іраку: тимчасовий кабінет міністрів в Іраку було сформовано на два тижні раніше, ніж планувалося. Далі справа полягає у належному фінансуванні. За місяць у Мадриді відбудеться конференція донорів, на якій міжнародна спільнота має домовитися про надання коштів повоєнній країні. Багато залежить від того, скільки грошей пообіцяють Іраку, а ще важливіше — скільки реально виділять. На самі лише Сполучені Штати в цьому плані, вочевидь, не слід дуже розраховувати. Американські конгресмени днями звернулися до свого лідера, аби той пояснив, скільки грошей доведеться витратити на відбудову Іраку і як довго доведеться субсидіювати іракців. Американців не може не непокоїти той факт, що замість очікуваних прибутків від продажу іракської нафти вони мусять, навпаки, поділитися власними бюджетними коштами.
Очевидно, що коли життя в Іраку піде на лад, то опір американцям буде чинити безглуздо. Наразi Штатам доводиться миритися із непередбачуваністю іракських реалій.
