Ватикан «відкриває» ім’я Пія ХII
Наприкінці минулого тижня Адміністрація Ватикану повідомила про свої наміри поетапно відкрити доступ до архівів, пов’язаних із понтифікатом римського папи Пія ХII. Згідно з намірами Ватикану, документи, що належать до часів Третього Рейху та Другої світової війни, мають показати у більш позитивному світлі діяльність Пія ХII, який після війни був підданий критиці, головним чином, з боку Світового єврейського конгресу. Ватикан заявив, що відкриття архівів раніше запланованого строку має «покінчити з несправедливими і невдячними спекуляціями навколо дій Пія ХII під час війни».
У чому звинувачують Пія ХII, який очолював Католицьку церкву з 1939 по 1958 рік, його критики? Йдеться про те, що цей римський папа не зміг використати свою високу позицію, авторитет Римської кафедри аби запобігти Холокосту — масовому винищенню європейських євреїв нацистами. Хоча захисники Пія ХII твердять, що він зробив усе на той час можливе для допомоги євреям та іншим жертвам Третього Рейху. Він не тільки застосовував єдино можливі — дискретні — дипломатичні засоби, а й персонально сприяв спасінню життя людей різних національностей і віросповідань.
Конфлікт навколо оцінки понтифікату Пія ХII особливо загострився у зв’язку із заявою католицько-єврейської групи, утвореної 1999 року спеціально для вивчення політики Ватикану в часи Другої світової війни. У звіті групи 2000 року, на підставі доступних тоді документів Ватикану, зроблено висновок: реакція Ватикану на численні повідомлення про масові вбивства була неадекватною. Після цього група припинила свою роботу через неможливість подальшого доступу до документів. Сеймор Ріх, координатор групи з боку євреїв, схвалив рішення Ватикану про відкриття документів. Він, однак, висловив незадоволення поступовим і селективним графіком доступу до архівів. На його думку, необхідно негайно і одночасно відкрити всі ті архіви, які мають відношення до Холокосту.
Ще одним імпульсом, який прискорив відкриття архівів, став той факт, що Ватикан оголосив про свої наміри причислити Пія ХII до лику блаженних (перша ступінь канонізації — причислення до лику святих). Учасники католицько-єврейської групи вважають, що було б вельми нелогічно спочатку канонізувати папу, а потім вже оприлюднити всі документи про його діяльність.
Газета «День» писала (1999 рік) про понтифікат Пія ХII. Політика Ватикану була тоді дійсно вельми обережною. З одного боку, саме за часів режиму Муссоліні було, зрештою, урегульовано (1929 рік), після десятиліть невизначеності, державний статус Ватикану. З другого боку, треба було рахуватися з безпекою німецьких католиків, які стали, певним чином, заложниками в руках Третього Рейху. Небезпеку і трагізм ситуації Пій ХII усвідомлював вельми добре, бо в тридцяті роки був папським послом в Німеччині. Та головною причиною стриманості Ватикану було, мабуть, інше. Глибоко впевнена, що в наш час, після II Ватиканського собору, за часів понтифікату Івана Павла II такого не могло б трапитися. Він би не мовчав. Згадаймо звернення папи Івана Павла II до поневолених соціалізмом поляків: «Відкрийте двері Христу! Не бійтеся!»
Хотілось би надіятися, що приклад Ватикану надихне Російську православну церкву на подібну кампанію — розсекречення своїх архівів. Хоча б радянського періоду. Історики, безумовно, знайдуть там чимало повчального й абсолютно несподіваного.
