Венеціанська комісія розкритикувала «мовний законопроект»

Наприкінці серпня в парламенті був зареєстрований законопроект «Про основи державної мовної політики». Його розробили народні депутати від Партії регіонів Сергій Ківалов та Вадим Колесніченко. Нагадаємо, що згідно з проектом закону російська мова стала б регіональною в 13 з 27 областях України.

Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія), що здійснювала експертизу законопроекту, заявила, що він містить недостатньо гарантій використання та захисту української мови. Хоча проект закону більше не приділяє спеціальної уваги російській мові, він забезпечує їй такий же рівень захисту, як і українській.

Між тим, прес-служба Сергія Ківалова вже розповсюдила заяву, що цей законопроект було схвалено Венеціанською комісією. «День» звернувся до члена Європейської комісії «За демократію через право» від України Марини СТАВНІЙЧУК із проханням прокоментувати висновки комісії щодо законопроекту, а також дати оцінку саміту Україна-ЄС.

— Висновки і рекомендації Венеціанської комісії (ВК) щодо законопроекту про засади державної мовної політики, який підготували Сергій Ківалов та Вадим Колесніченко, мають насправді неоднозначний характер. Венеціанська комісія, звичайно, констатувала певний прогрес, порівняно з тим законопроектом, який розглядався нею у березні і щодо якого вона підготувала висновок. Разом із тим, комісія чітко визначила, що засади державної мовної політики мають визначати безумовний пріоритет інтегруючої ролі української мови як єдиної державної відповідно до чинної Конституції України. Венеціанська комісія говорить про те, що мови національних меншин повинні мати певний режим гарантування їх вживання у всіх сферах суспільства. З іншого боку, вона зауважує, що потрібно мати не тільки механізми реалізації цього, а й відповідні гарантії реалізації тих чи інших правових механізмів для цих мов. Як на мене, висновок Венеціанської комісії має збалансований характер, оскільки він визначає прогрес і розвиток щодо мовної політики в Україні. А з іншого боку, ВК чітко визначила перестороги, які є у мовному питанні — надзвичайно делікатному для будь-якої держави. Більше того, ВК увесь час говорить про загальний принцип, який використовується всіма країнами без винятку. Він полягає в тому, що надання права використання регіональним мовам та мовам національних меншин не повинне шкодити державній мові.

Для України це достатньо серйозна проблема, оскільки ВК говорила про це ще у попередньому висновку. Про це йшлося на засіданні самої комісії. Зокрема, Серджіо Бартоле — постійний експерт України із мовних питань — говорив про чутливість використання на рівні законодавства рідної мови. Адже історія України радянського періоду є підставою говорити про те, що не завжди в українців було усвідомлення поняття рідної мови. Щодо законопроекту Ківалова і Колесніченка, комісія звертає увагу України, що він потребує величезних фінансових і бюджетних витрат.

— А які рекомендації висунула Венеціанська комісія щодо цього законопроекту?

— Венеціанська комісія рекомендує авторам подивитися на питання ведення державної мовної політики більш фахово і зважено. Президент Венеціанської комісії Джанні Букіккіо, виступаючи на засіданні комісії, визначив мовне питання як «дуже делікатне питання державного будівництва», у якому має проявлятися спеціальний підхід. Мої сьогоднішні рекомендації до авторів полягають у тому, що мовне питання вимагає, крім фаховості, ще й об’єктивності. Не треба у ньому щось шукати, ділити всіх експертів на «своїх» і «чужих». Україна як незалежна держава, яка претендує на існування і серйозне майбутнє, має зважено підійти до цього питання. Нам, відповідно до Конституції, треба зберегти інтеграційну роль української як єдиної державної мови. З іншого боку, я б хотіла звернути увагу на досконалість чинного конституційного регулювання мовних питань. Стаття 10 визначає українську як єдину державну мову. Гарантується використання і у державній, і в суспільній сферах. З іншого боку, російська, згідно з нашою Конституцією, має спеціальний статус, порівняно з іншими мовами національних меншин. Якщо проаналізувати третю частину 10 статті Конституції, то, безумовно, держава гарантує всебічний розвиток «російської та інших мов національних меншин». Такої норми не має жодна конституція пострадянського простору щодо вияву правової поваги до недержавної мови. Насправді в Україні не існує мовного конфлікту. Про це я була вимушена заявити на засіданні Венеціанської комісії після того, як пан Ківалов, представляючи законопроект, сказав, що у нас є гострий мовний конфлікт в Україні. Також я звернула увагу на те, що в мовній сфері немає належного врегулювання проблем. Але наше завдання — і українського законодавця, і Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії), яка надає свої висновки і рекомендації Україні у мовній сфері, полягає у тому, щоб не погіршувати правове регулювання мовних питань, а покращити й дати можливість українській мові відіграти свою об’єднуючу роль у суспільстві та державі, позитивно стимулювати українців і людей, які мешкають на території України, до вивчення української. А разом із тим надати всім можливість спілкуватися тією мовою, яку вони вважають рідною, яка є мовою тієї чи іншої меншини.

— А як ви оцінюєте нещодавній саміт Україна — ЄС?

— Вважаю, що це серйозний інтеграційний крок наближення України до європейської спільноти. Цей крок серйозний і з погляду юридичної формалізації питань асоціації України з Європейським Союзом. Це також важливий крок і у політичному діалозі між Україною і Європою. Мені здається, що є всі підстави сподіватися на найближче парафування угоди між Україною і Євросоюзом. Принаймні на це звертають увагу всі фахові експерти: як українські, так і закордонні. У будь-якому разі, цей саміт треба розглядати як серйозний поштовх вперед в українсько-європейському діалозі.